РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Дралла І.Г.
суддів Білоусової В.В., Пономаренко А.В.
при секретарі Бугайовій В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі – продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності, за апеляційною скаргою Прокурору Чорноморського району АР Крим, що діє в інтересах Окунівської сільської ради Чорноморського району АР Крим, на рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 05 березня 2008 року,
встановила :
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі – продажу земельної ділянки дійсним, визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 вересня 2007 року між сторонами був укладений договір купівлі – продажу земельної ділянки, розташованої за адресою: Чорноморський район, с. Мар’їне, вул. Сонячна, 11, площею 0, 12 га, який було зареєстровано на Першій Євпаторійській товарній біржі. Під час підписання договору сторонами була досягнута домовленість стосовно всіх істотних умов договору. Проте відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу.
Рішенням Чорноморського районного суду АР Крим від 05 березня 2008 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі – продажу земельної ділянки кадастровий номер 0125687300050010121, площею 0,1200 га, розташованої вул. Сонячна 11 с. Мар’їне Чорноморського району АРК, укладений 18.09.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0125687300050010121, площею 0,1200 га, розташованої вул. Сонячна 11 с. Маріїне Чорноморського району АРК
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Чорноморського району АР Крим, який діє в інтересах Окунівської сільської ради Чорноморського району АР Крим подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
На підставі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення цим вимогам процесуального закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеність. Оскільки сторони виконали всі умови договору, але не посвідчили зазначений договір купівлі – продажу нотаріально, суд першої інстанції на підставі ст. 220 ЦК України визнав даний договір дійсним.
З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.
Судом встановлено, що 18 вересня 2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1200 га. , розташованої за адресою вул. Сонячна 11 в с. Мар’їне Чорноморського району АР Крим, договір зареєстрований Євпаторійською товарною біржею. Цільове призначення ділянки визначене у договорі – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка).
Договір наданий позивачем ( арк.. справи 5) у підтвердження укладання угоди купівлі – продажу земельної ділянки не є підставою для виникнення у позивача права власності відносно земельні ділянки.
Відповідно до статті 131 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громадяни та держава, мають право набути у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно – правових угод.
Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
За статтею 657 Цивільного кодексу України, правила якої відповідно до статті 716 Цивільного кодексу України застосовується до договору міни, договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що договір купівлі – продажу земельної ділянки не був посвідчений нотаріально та не пройшов державної реєстрації.
Підстав для визнання зазначеного договору дійсним за правилами статті 220 Цивільного кодексу України при розгляді справи не встановлено, тому що не доведено факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене положення закону виключало можливість задоволення позовних вимог.
На підставі ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу прокурору Чорноморського району АР Крим, який діє в інтересах Окунівської сільської ради Чорноморського району АР Крим, задовольнити.
Рішення Чорноморського районного суду АР Крим від 05 березня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позову до ОСОБА_8 про визнання угоди купівлі- продажу дійсною та визнання права власності на земельну ділянку.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді: