Справа №  2-а-330/11

ПОСТАНОВА

іменем  України

13.01.2011                                                                                           смт.Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Савченко С.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі про зобов’язання вчинити дії,-

                                                           ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 подано в суд позовну заяву до Управління пенсійного фонду України у Тростянецькому районі про зобов’язання вчинити дії. Згідно позовної заяви позивач просив зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату  підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 16.06.2010 року, та визнати бездіяльність відповідача щодо нездійснення такої виплати протиправною. У позові зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач, всупереч діючому законодавству, не здійснив нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до вимог зазначеного Закону.  

          Відповідачем УПФ України у Тростянецькому районі, подано заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачене 30% підвищення пенсії дітям війни. Однак фінансування даних виплат  не було передбачено. Фінансування ж вказаних виплат передбачено із коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду. Тому УПФ України у Тростянецькому районі не має законних підстав для проведення виплат, оскільки кошти Пенсійного фонду України використовуються виключно за призначенням. Крім того, поняття мінімального розміру пенсії, визначене ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

                  Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Ухвалою суду від 23.12.2010 року провадження у справі відкрито в частині позовних вимог з 20.06.2010 року. З цього часу позов підлягає розгляду.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 02.09.45 р. було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами. З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки встановленої для дітей війни. Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, чинної на момент спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач же отримує підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено вказаною нормою закону.

Згідно ч. 2,3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частина 1 ст.64 Конституції України проголошує, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно із змістом ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку, що при нараховуванні Позивачу підвищення до пенсії, відповідач повинен був керуватись саме ст. 6 ЗУ  „Про соціальний захист дітей війни”.   

Суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.

Згідно ст. 71 КАСУ обов’язок доказування покладається на відповідача – суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Суд вважає, що відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі, встановленому Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.

Вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, з метою повного захисту його прав, суд вважає за можливе застосувати більш ефективний спосіб захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 8-12, 17, 99, 100, 159-163,183-2 КАС України,

                                                     ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі щодо щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, яке передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з  20.06.2010 року по 16.12.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 20 червня 2010 року, врахувавши раніше проведені виплати.

Повернути ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України.

В решті позову відмовити.                                                                       

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду, прийнята в порядку
скороченого  провадження виконується негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Тростянецький районний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

                              Суддя: