Справа № 2-984-2007

Рішення

Іменем України

4 грудня 2007 року                                            Горохівський районний суд

                                                                           Волинської області

в складі:

головуючого                                                      Ковальчука В.Д.

при секретарі                                                     Домбровській З.П.

за участю позивача                                            ОСОБА_1,

                  відповідача                                           ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Горохові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

Встановив:

         Позивач звернулася з позовом до суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на її утриманні.

         Свій позов позивачка обгрунтовує тим, що вона 5 листопада 2007 року розірвала свій шлюб з відповідачем. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, його заробіток є непостійним. Позивачці важко одній утримувати малолітню дитину. Просить стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 150 гривень щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до її повноліття.

         Відповідач в судовому засіданні позов визнав повністю, згідний сплачувати аліменти в користь позивача на утримання дитини в розмірі 150 гривень щомісячно.

         Суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення.

         Згідно з ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

         Згідно ч. 1 ст.184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

         Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.3) видно, що сторони по справі розірвали свій шлюб 5 листопада 2007 року.

Згідно копії свідоцтва про народження (а.с.2) видно, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

         Згідно довідки № 1127 від 5 листопада 2007 року (а.с.4), виданої Скобелківською сільською радою, видно, що вищевказана дитина перебуває на утриманні позивача.

Судом встановлено, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки позивачці не надає, його заробіток має непостійний, мінливий характер, а тому суд позов задовольняє. Суд стягує аліменти з дня подачі заяви, тобто з 13 листопада 2007 року.

         Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 215, 367 ЦПК України, ст. 180, 184 СК України, суд, -

вирішив:

         Позов задовольнити.

         Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя с.Марковичі Горохівського району Волинської області, в користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі розмірі 150 (сто п'ятдесят) гривень щомісячно, починаючи з 13 листопада 2007 року до її повноліття.

         Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

         Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 51 (п'ятдесят одну) гривню держмита та в користь ТУ ДСА в Волинській області за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ Горохівського районного суду в сумі 7 (сім) гривень 50 (п'ятдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

         Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

         Головуючий                                                                В.Д. Ковальчук