2 «А»-1228/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року суддя Вишгородського районного суду Київської області в складі:
головуючого –судді Чірков Г.Є.
при секретарі Мухоїд Г.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Вишгородського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області Клокуна Віктора Анатолійовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
в становив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що постановою відповідача його без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, а тому порушує питання про скасування даної постанови.
Сторони в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені, причини неявки суду не відомо.
У позові ОСОБА_1 наполягає на тому, що Правил дорожнього руху України не порушував і з діями працівника міліції не згоден.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 01 листопада 2010 року відповідачем згідно статей 258 і 283 КУпАП винесено постанову про порушення позивачем п. 2.9 (д) Правил дорожнього руху України, який того ж дня о 23 год. 05 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 на автодорозі Київ – Десна, під час руху користувався засобами зв’язку (мобільним телефоном), тримаючи телефон у руці.
На позивача накладено стягнення у виді штрафу 425 грн.
Відповідно до п. 2.9 (д) Правил дорожнього руху України водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв’язку, тримаючи їх у руці.
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв’язку.
Вирішуючи цю справу, суд зазначає, що згідно ст.. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом тощо.
Відповідно до вимог ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі складеного протоколу вбачається, що при його підписанні ОСОБА_1 посилався на виконання виборчого завдання і в своїх діях ознак правопорушення не вбачав.
Такі застереження є суб’єктивними і на вимогах закону не ґрунтуються.
Разом з тим з позову та матеріалів про адміністративне правопорушення не вбачаються дані щодо інших обставин події, за яких ОСОБА_1 засобами зв’язку, під час руху транспортного засобу не користувався.
Доводи позову про неправомірні дії відповідача є непереконливими і необґрунтованими, якими фактичні дані викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не спростовуються.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності за недотримання вимог п. 2.9 (д) Правил дорожнього руху України, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.
Відтак порушених прав позивача, які б підлягали захистові в цій справі, судом не виявлено, а тому підстав до задоволення позову суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,
вирішив:
в задоволенні позову відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя