2«А»-1151/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 грудня 2010 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі про перерахунок та виплату пенсії,
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачем його прав, передбачених статями 50 і 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який нараховував і виплачував пенсію в період з 22 травня 2008 року без дотримання вимог цього закону, а тому просив визнати такі дії неправомірними і зобов’язати відповідача перерахувати пенсію та доплати до неї.
Позов розглянуто в порядку ст. 183-2 КАС України.
Відповідач надіслав суду свої заперечення.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №831 „Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 року, та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року”, а також відповідні положення Законів України „Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки”.
З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та ОСОБА_1 з приводу обчислення розміру пенсії та доплати непрацюючим пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю.
При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, й зокрема зміни до цього закону в редакції від 19 грудня 1991 року № 2001-12 (далі Закон № 2001-12) та від 17 червня 1993 року № 3285-12 (далі Закон № 3285-12), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин і є чинними на час розгляду справи.
При цьому підпункти 9, 12 і 15 пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, якими запроваджено нову редакцію статей 50 і 54 згаданих Законів України, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 2-ї групи, внаслідок захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, а отже – суб’єктом визначеним у статтях 50 (Закону № 2001-12) і 54 (Закону № 3285-12), який є непрацюючим пенсіонером, що має право отримувати пенсію, розмір якої в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а також право на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та доплату до пенсії в зв’язку з проживанням у зоні посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Позивач знаходиться на обліку в Вишгородському управлінні Пенсійного фонду, як інвалід 2-ї групи, якому Управління виплачує пенсію по інвалідності в спосіб та розмірах установлених згаданими вище Постановами Кабінету Міністрів України.
Одержанні позивачем виплати пенсії на момент їх здійснення розміру восьми мінімальних пенсій за віком, що встановлювалася Законами України „Про державний бюджет України” на певні роки, не відповідають, а також не включають додаткову пенсію й доплату до неї у вказаних вище розрахункових величинах.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Право вибору пенсійних виплат передбачене ст. 10 наведеного Закону, і означає, що, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й інваліди 2-ї групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким призначається пенсія за спеціальним законом.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається.
Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статі 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Натомість, усупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачеві пенсія виплачувалося в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання інших вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначені питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі.
Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсії у розмірах менших від восьми мінімальних пенсій за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ч. 4 ст. 54 Закону № 3285-12.
Що стосується щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяної здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, то така в розмірі 75 % однієї мінімальної заробітної плати позивачеві, як інваліду 2-ї групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідачем всупереч ст. 50 Закону також не виплачувалася.
При цьому, згідно статей 1 і 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”), який визначається виключно законами України.
Саме цей розмір коштів повинен бути взятий за основу при вирахуванні мінімальних пенсій за віком.
Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов частковому задоволенню.
З урахуванням наведеного відповідача слід зобов’язати здійснити перерахунок і виплату пенсії і доплат до неї в розмірах установлених Законом, який суд вважає необхідним здійснити з 26 травня 2010 року, відповідно до імперативних вимог ст. 99 КАС України, виходячи з шестимісячного строку для звернення до суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,
постановив:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у м. Вишгороді щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 згідно положень Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі з 26 травня 2010 року по 26 листопада 2010 року провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (№ 3285-12), яка повинна становити 8 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (№ 2001-12), яка повинна становити 75 % мінімальної пенсії за віком на основі прожиткового мінімуму, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її отримання шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області.
Постанова є остаточної крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.
Суддя