2 «А»-1150/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 грудня 2010 року суддя Вишгородського районного суду Київської області в складі:

головуючого –судді         Чірков Г.Є.

при секретарі             Мухоїд Г.В.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС Бобко Артема Юрійовича Вишгородського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в становив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що постановою відповідача його без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу, а тому порушує питання про скасування даної постанови.

        В судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.  

Ствердив, що Правил дорожнього руху України за викладених у оскаржуваній постанові обставин не порушував, а докази його неправомірних дій відсутні.  

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з’явився і причин цього суду не повідомилив, з огляду на що, позивач просив розглянути справу на підставі наявних доказів у загальному порядку.  

Заслухавши позивача і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.  

            Як убачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2010 року відповідачем згідно статей 258 і 283 КУпАП винесено постанову про порушення позивачем п. 12.4 Правил дорожнього руху України, який того ж дня о 15,55 год., керуючи автомобілем «Опель астра» д.н.з. НОМЕР_1 в Київській області Вишгородському районі смт Димері по вул. Революції, рухався зі швидкістю 90 кмгод, перевищивши дозволену швидкість більше на 30 кмгод.  

          На позивача накладено стягнення у виді штрафу 340 грн.    

      Відповідно до п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 кмгод.  

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

      Вирішуючи цю справу, суд зазначає, що згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом тощо.    

          Відповідно до вимог ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян.  

          Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

          Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.  

          Разом з тим, згідно вимог ст.. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.  

          Зі складеного протоколу вбачається, що при його підписані ОСОБА_4 застеріг, що їхав з дозволеною швидкістю, п.12.4 Правил дорожнього руху України не порушував.  

Обставини зазначених застережень позивач підтвердив і в судовому засіданні.  

          Посилання на інші докази оскаржувана постанова містить.  

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

          Крім того, суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази  у справі. В разі неподання доказів на пропозицію суду, справа вирішується на основі наявних доказів.    

            Зі справи встановлено, що доказів згаданих у ст. 251 КУпАП, підставою до накладення адміністративного стягнення став лише протокол про адміністративне правопорушення, в якому містяться ґрунтовні заперечення позивача.  

          Дані твердження позивача при складанні протоколу не перевірені й не спростовані.  

          Посилання в протоколі на використання приладу «Іскра №5606 В» є недостатньо визначеними і на вимогах статей 251 і 252 КУпАП не ґрунтується.  

    Дані про те, що показання технічного приладу стосуються швидкості автомобіля позивача, матеріали про адміністративне правопорушення не містять.

Будь-які інші докази правомірності оскаржуваної постанови згідно вимог              ст. 71 КАС України відповідачем суду не представлено.  

При перевірці судом постанови відповідача достатні докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, стосовно порушення позивачем Правил дорожнього руху України не подано, а тому оскаржувану постанову не можна вважати правомірною.  

          За таких обставин, правомірність і законність прийняття оскаржуваної постанови в судовому засіданні не доведена.  

    Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

      На підставі викладеного та  керуючись статтями 160-163 КАС України,    

вирішив:

           адміністративний позов задовольнити.

            Постанову ІДПС Бобко Артема Юрійовича Вишгородського взводу ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області від 11 жовтня  2010 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 122 КУпАП на ОСОБА_1 - скасувати.      

                Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

  Суддя