АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц –95/2011 Головуючий по 1-й інстанції
Логвінова О.В.
Суддя-доповідач:Дорош А.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17січня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Карнаух П.М. , Дорош А.І.
при секретарі Кальник А.М.
з участю
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_5
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу, про зміну черговості одержання права на спадкування, -
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І. , -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу та про зміну черговості одержання права на спадкування. Вказала, що з липня 1983 року проживала у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 З кінця 1987 року вони стали проживати у квартирі АДРЕСА_1, де вона проживає по теперішній час та значиться зареєстрованою з 12.08.1998 року. З 25.04.1990 р. по 14.06.1994 р. між ними був зареєстрований шлюб, але у подальшому вони помирилися і продовжували проживати однією сім»єю. Чоловік тривалий час хворів і помер у реанімаційному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ІНФОРМАЦІЯ_4 Похорони та ритуальні послуги вона здійснила за свій рахунок. Оскільки з 1983 року і до дня смерті ОСОБА_7 вони проживали однією сім»єю, вели спільне господарство, вона піклувалася про чоловіка, то просить суд встановити факт проживання з ним однією сім»єю без шлюбу, щоб мати право на спадкування за законом. Крім цього на підставі ч.2 ст.. 1259 ЦК України просить суд змінити черговість одержання права на спадкування і визнати її спадкоємцем першої черги разом з дітьми спадкодавця, оскільки вище вказана правова норма повністю відноситься до обставин, які мали місце між ним та ОСОБА_7, т.к. вона протягом тривалого часу доглядала і піклувалася про нього, проживали як чоловік та жінка без шлюбу, надавала йому допомогу.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2010 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу, про зміну черговості одержання права на спадкування задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім»єю без шлюбу з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_7.
У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати в частині відмови в позові про зміну черговості одержання права на спадкування та ухвалити нове рішення в цій частині, задовольнивши її вимогу про зміну черговості одержання права на спадкування та визнати її спадкоємцем першої черги, в іншій частині судове рішення залишити без змін, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить вищевказане рішення місцевого суду в частині задоволення вимог позивача про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу скасувати, постановити нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга позивача ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.2 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, з 25.04.1990 р. по 14.06.1994 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час спільного життя подружжя проживало за адресою АДРЕСА_1.
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 07.02.1994 р. вищевказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_7 Дана квартира зареєстрована КП «Інвентаризатор» на праві приватної власності на підставі вказаного свідоцтва і записана у реєстрову книгу за № 122-16657 (а.с.5).
Згідно довідки ГЖЕД № 7 від 28.04.2010 року № 18 особовий рахунок на вказану квартиру відкрито на ім.»я ОСОБА_7, ОСОБА_3 значить зареєстрованою ній з 12.08.1998 р. в якості квартиранта (а.с. 34).
Згідно листів Полтавської обласної клінічної лікарні ім.. М.В. Скліфосовського від 23.06.2010 р. № 1327, від 08.09.2010 р. № 1862 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходився на лікуванні у вказаному медичному закладі з 15.10.2009 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4: у відділенні реанімації та інтенсивної терапії - з 15.10.2009 р. по 17.10.2009 р., у хірургічному відділенні – з 17.10.2009 р. по 21.10.2009 р., у відділенні реанімації та інтенсивної терапії – з 21.10.2009 р. по ІНФОРМАЦІЯ_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с 45, 109).
Згідно листа 1-ї міської клінічної лікарні від 24.06.2010 р. № 2126 ОСОБА_7 знаходився на «Д» обліку з 2005 р. з приводу: ІХС: стенокардія напруження ФК Ш, кардіосклероз атеросклеротичний і після інфарктний, СН П А ст.., хронічний бронхіт, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, хронічний алкогольний гепатит з переходом в цироз. Наглядався і лікувався амбулаторно, самостійно відвідував поліклініку для лабораторного, інструментального обстеження, консультацій і оглядів сімейним лікарем вузько профільними фахівцями. За станом здоров»я не потребував постійної сторонньої допомоги (а.с.47).
Задовольняючи позов в частині встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3. спільно проживала з ОСОБА_7, була пов»язана з ним спільним побутом, вони мали взаємні права та обов»язки, наявний п»ятирічний строк проживання зі спадкодавцем однією сім»єю на час відкриття спадщини, оскільки згідно довідки Полтавської обласної клінічної лікарні від 30.09.2010 р. № 2060 ОСОБА_3 записана в історії хвороби дружиною ОСОБА_7, вона здійснила поховання померлого, понесла витрати на поховання та поминальний обід всього на суму 1737 грн., одноразову грошову допомогу в органах Пенсійного фонду на поховання отримала ОСОБА_3 у розмірі 4053,50 грн., дані обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки.
Однак, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач вказала, що з липня 1983 р. проживала у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 25.04.1990 р. шлюб був зареєстрованим та розірваний 14.06.1994 р., але у подальшому вони помирилися і продовжували проживати однією сім»єю та вели спільне господарство у вказані йквартирі. Оскільки з 1983 р. і до дня смерті ОСОБА_7 вона проживала з ним однією сім»єю, вели спільне господарство, піклувалася про нього, останнім часом ОСОБА_7 тяжко хворів, то згідно ст..256 ЦПК України вона має право звернутися до суду про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу, щоб мати право на спадкування за законом.
Згідно ч.1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менше як п»ять років до часу відкриття спадщини.
Дана правова норма передбачає, що до спадкоємців четвертої черги належать жінка і чоловік, які проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Згідно ст. 3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом мають взаємні права та обов»язки.
Як вбачається із матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.04.1990 р. по 14.06.1994 р., з вказаної дати шлюб між ними був розірваний, що є юридичним фактом. Згідно паспорта на ім.»я ОСОБА_3 . вона була прописана 04.07. 1994 р. по АДРЕСА_2 (а.с. 9). З 12.08.1998 р. вона прописана у спірній квартирі по АДРЕСА_1, але як вбачається із довідки ГЖЕД № 7 від 28.04.2010 року № 18 в якості квартиранта, а не члена сім»ї власника квартири ОСОБА_7 (а.с. 34).
Як встановила колегія суддів, позивач не надала доказів того, що після розірвання шлюбу відбулося примирення колишнього подружжя, що померлий ОСОБА_9 визнавав її за свою жінку, що вона поселилася у квартиру з його згоди як член його сім»ї, як його жінка, що вони мали взаємні права та обов»язки один перед одним, були пов»язані спільним побутом. Сам факт її проживання зі спадкодавцем в одній квартирі в якості квартиранта не доказує факту існування сім»ї. Покладені місцевим судом в основу рішення в цій частині докази щодо існування записів в історії хвороби ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_3 є його дружиною, про здійснення нею поховання померлого, отримання одноразової грошової допомоги у зв»язку зі смертю, не доводить факту проживання позивача зі спадкодавцем однією сім»єю не менше як п»ять років до часу відкриття спадщини, як того вимагає ст.. 1264 ЦК України, оскільки вказані обставини мали місце безпосередньо у зв»язку з хворобою ОСОБА_7 в період часу з 15.10.2009р по ІНФОРМАЦІЯ_4 та його смертю ІНФОРМАЦІЯ_4 Крім показань свідків, позивач не надала суду переконливим, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.
Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судове рішення не може бути ухвалене на припущеннях, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу, їх достатність і взаємний зв»язок у їх сукупності.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог про відмову у їх задоволенні.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування, місцевий суд виходив з того, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 1259 ЦК України підстав для зміни черговості одержання права на спадкування не вбачається, оскільки ОСОБА_7 не мав тяжких захворювань, не потребував сторонньої допомоги, міг самостійно себе обслуговувати, не мав каліцтва чи групи інвалідності.
Такий висновок місцевого суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала інше допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Місцевий суд, дослідивши добуті докази у судовому засіданні, дав належну правову оцінку їм в цій частині та обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_7 не мав тяжких захворювань, не потребував сторонньої допомоги, міг самостійно себе обслуговувати, не мав каліцтва чи групи інвалідності.
Крім цього, як встановила колегія суддів, позивачем не доведено, що протягом тривалого часу вона опікувалася ОСОБА_7 Останній згідно медичних довідок дійсно не мав тяжких хвороб, не мав каліцтва, не перебував у безпорадному стані, лікувався амбулаторно, самостійно відвідував поліклініку для лабораторного, інструментального обстеження, консультацій і оглядів сімейним лікарем вузько профільними фахівцями, за станом здоров»я не потребував постійної сторонньої допомоги (а.с.47). ОСОБА_7 був матеріально забезпечений, згідно довідки управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві станом на 01.01.2005 р. він мав пенсію у розмірі – 407,93 грн., на 01.01.2006 р. – 542,37 грн., на 01.01.2007 р. – 583.56 грн., на 01.01.2008 р. – 1681,07 грн., на 30.09.2009 р. – 2012,55 грн. (а.с. 74). Позивачем не надано доказів щодо надання іншої допомоги спадкодавцеві. ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 на час смерті не був людиною похилого віку, оскільки не досяг віку 80 років. Його перебування в Полтавській обласній клінічній лікарні в період з 15.10.2009 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 не є тривалим періодом часу здійснення догляду за хворим , як цього вимагає ч.1 ст. 1259 ЦК України. Отримана позивачем одноразова грошова допомога на поховання ОСОБА_7 у розмірі 4053,50 грн. значно перевищує розмір понесених нею фактично витрат на здійснення його поховання всього на суму 1737 грн., що спростовує твердження позивача про здійснення поховання ОСОБА_7 за власний кошт.
Посилання позивача на те, що ОСОБА_7 мав тяжкі хвороби спростовується медичною довідкою 1-ї міської клінічної лікарні від 24.06.2010 р. № 2126, зміст якої вище наведено. У зв»язку з наявними хворобами ОСОБА_7 лікувався амбулаторно, взагалі відсутні докази щодо стаціонарного лікування його у період з 2005 року, що спростовує твердження про тяжкість хвороб. Позивач помиляється щодо твердження про похилий вік ОСОБА_7, оскільки він помер у віці 71 рік, похилою є людина, що досягла 80 років. Відсутні достовірні, належні та допустимі докази того, що останні два роки ОСОБА_7, як стверджує позивач, був дуже хворий, весь час знаходився у ліжку, потребував її догляду та допомоги, відсутні дані про виклики лікарі додому, їх записи з приводу тяжких хвороб ОСОБА_7 у вказаний період часу, призначення ними лікування, позивачем не надано доказів щодо придбання нею ліків для лікування ОСОБА_7 Посилання позивача на необ»єктивність довідки 1-ї міської клінічної лікарні від 24.06.2010 р. № 2126 не заслуговує на увагу, позивач її не спростувала іншими довідками, не надання довідки на запит адвоката не спростовує її зміст та не вказує на зацікавленість сторонніх осіб, як стверджує позивач.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду в цій частині, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду в цій частині залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 2, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2010 року в частині встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_7 - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині по суті позовних вимог.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім»єю без шлюбу з 1994 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 її з померлим ОСОБА_7.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному порядку в сумі 37 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
С У Д Д І :