Справа № 11/0390/23/11 Головуючий у 1 інстанції:Гамула Б.С.
Категорія:ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України Доповідач: Силка Г. І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 січня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Силка Г. І.,
суддів - Матвієнко Н. В., Міліщука С. Л. ,
при секретарі – Солодусі Ю. В., ,
за участю прокурора –Смолюка Б. С. ,
потерпілих – ОСОБА_2, ОСОБА_3,
засудженого – ОСОБА_4,
захисника – ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 3 листопада 2010 року , яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, тимчасово відстороненого від посади Браницького сільського голови, одруженого, згідно ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч.1 ст. 364 КК України на 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права займати виборні посади в органах місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 1(один) рік 6(шість) місяців;
за ч. 1 ст. 366 КК України на 1(один) рік обмеження волі з позбавленням права займати виборні посади в органах місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 1(один) рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покаранням більш суворим, остаточно визначено до відбуття 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права займати виборні посади в органах місцевого самоврядування, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 1(один) рік 6(шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки – періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання і роботи, не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекції.
Міру запобіжного заходу засудженому залишено попередню – підписку про невиїзд.
Стягнуто із засудженого на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1700 гривень судових витрат за надання правової допомоги.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
В С Т А Н О В И Л А :
За даним вироком ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він працюючи на посаді Броницького сільського голови, будучи службовою особою, який здійснює функції представника влади, зловживаючи владою та службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, в порушення ст.ст. 26, 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, відповідно до яких вирішення земельних питань відноситься до виключної компетенції сільської ради, рішення сільської ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради шляхом відкритого чи таємного голосування та набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію, в порушення ст. 118 Земельного кодексу України, яка передбачає право громадян на розгляд на сесії відповідної ради їх заяв про виділення земельних ділянок, прийняття рішення за заявою та право його оскарження, діючи в інших особистих інтересах, а саме з метою помсти ОСОБА_2 та його сину ОСОБА_3, яка виникла в наслідок наявності неприязних відносин між ним та ОСОБА_2, одноособово, без розгляду депутатами колегіально та голосування депутатами на засіданнях сесії сільської ради прийняв рішення №13/4.1 від 12 липня 2007 року, яким відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 у зв’язку з нецільовим використанням, №33/3.0 від 7 квітня 2009 року, яким пунктами 5, 6 відмовив ОСОБА_3, ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельних ділянок для будівництва житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, відповідно площами 0,56 га та 0,15 га на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, №33/3.1 від 7 квітня 2009 року, яким ОСОБА_1 затвердив технічну документацію щодо передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель, площею 0,25 га, по АДРЕСА_3, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам громадян ОСОБА_3, ОСОБА_2 та державним інтересам у вигляді підриву авторитету органу місцевого самоврядування – Броницької сільської ради.
Крім того, ОСОБА_4, працюючи на посаді Броницького сільського голови, будучи службовою особою, вчинив службове підроблення, а саме без рішення сесії Броницької сільської ради склав і видав завідомо неправдиві рішення №13/4 від 12 липня 2007 року „Про розгляд заяви ОСОБА_2”, №33/3.0 від 7 квітня 2009 року, яким пунктами 5, 6 ОСОБА_3, ОСОБА_2 відмовив у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі у приватну власність земельних ділянок для будівництва житлового будинку, ведення особистого селянського господарства, відповідно площами 0,56 га та 0,15 га на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, №33/3.1 від 7 квітня 2009 року, яким затвердив ОСОБА_1 технічну документацію щодо передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку площею 0,25 га по АДРЕСА_3, які підписав та завірив гербовою печаткою, хоча вони фактично даною сільською радою у встановленому законом порядку не приймалися.
Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 в своїй апеляції, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого, зазначають, що суд при винесенні вироку не взяв до уваги їх думки про призначення ОСОБА_4 максимального покарання, передбаченого статями закону, за якими його засуджено. Судом не було враховано те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності. Прохають вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_4 покарання та постановити свій, яким призначити останньому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки з позбавленням права займати посади в органах самоврядування на максимальний строк і винести окрему ухвалу, яку направити прокурору області для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності свідків – депутатів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 по факту дачі завідомо неправдивих показань.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, потерпілих, які підтримали апеляцію, прокурора, засудженого та його захисника, які заперечили апеляцію, просять вирок залишити в силі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція потерпілих у частині оскарження вироку щодо призначення покарання засудженому задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, грунтується на сукупності зібраних і перевірених судом у справі доказів, вони є правильними і в апеляції не заперечуються.
Дії ОСОБА_4 судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 364, ч.1 ст.366 КК України, як зловживання владою і службовим становищем, діючи в інших особистих інтересах, заподіявши істотну шкоду та у службовому підробленні, складанні і видачі завідомо неправдивих документів.
Твердження потерпілих в апеляції про те, що призначене покарання ОСОБА_4 із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м’якість, є безпідставними.
Ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином мотивував, враховуючи тяжкість злочинів та які саме дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість виправлення його без відбування покарання.
Зазначаючи у вироку про відсутність пом’якшуючих покарання обставин, в той же час суд фактично їх врахував, вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.
Так, як видно з матеріалів справи засуджений вчинив злочини, які відносяться до невеликої тяжкості, будь-яких тяжких наслідків в результаті вчинення злочинів не наступило, ОСОБА_4 на час постановлення вироку не обіймав посади сільського голови. Крім того, засуджений є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, має на утриманні неповнолітню дитину, виключно позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, як такий, що володіє організаторськими здібностями, приймає активну участь у громадському житті села, користується повагою і авторитетом серед односельчан ( т.2 а. с. 294 -295).
Таким чином, рішення суду про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України належним чином мотивоване і грунтується на законі, а покладені на нього обов’язки передбачені ст. 76 КК України дозволять здійснювати контроль з боку органів кримінально – виконавчої інспекції за поведінкою засудженого.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м’якості призначеного йому покарання.
З вказаних підстав апеляція потерпілих в цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Камінь – Каширського районного суду від 3 листопада 2010 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України протягом трьох місяців з часу набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді