УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" січня 2011 р. справа № 2а-896/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мельник В.В.
суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізького області від 15 березня 2010 року у справі № 2-а-896/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізького області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до часу подання заяви, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачу в повному обсязі надбавки до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2006р. до 01.01.2010р. в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,ь а також зобов’язати відповідача надалі виплачувати позивачу зазначені вище виплати.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізького області від 15 березня 2010 року у справі № 2-а-896/10 (суддя Марущенко М.В.) адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати позивачу в повному обсязі надбавки до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано здійснити перерахунок позивачу недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги, визначеної Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 11.02.2009р. по 15.03.2010р. та забезпечити її виплату. В іншій частині позовних вимог відмовлено із посиланням на положення ст. 100 КАС України.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.
Оскільки позивач не оскаржував рішення в частині відмови в задоволені позову, колегія суддів переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання передбаченого ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб’єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” пільг.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006р., набув статусу “дитина війни”, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з норм ст.58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п.15 Положення “Про Пенсійний фонд України”, ст.ст. 21, 22, 87 Бюджетного кодексу України, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладалась в такій редакції: «Дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі №10рп/2008, визнані неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України»стосовно внесення змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», в разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України, вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та «Про державний бюджет України на 2010 рік» дія стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялась та зміни до неї не вносилися.
Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000р., в якому міститься роз’яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та з урахуванням застосування річного строку звернення до суду з позовом, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, зроблений правильний висновок, що в період з 22.01.2009р. по 31.12.2009р. та з 01.01.2010р. по 15.03.2010р. позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів та механізму виплати колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов’язковими до виконання.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та законно зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008р. по 01.02.2009р..
Відповідно до ч. 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком
Отже, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії, встановленого законом, не може бути підставою для відмови позивачу в реалізації конституційних гарантій права на підвищення до пенсії в розмірі, встановленому законом.
Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України, в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Таким чином, при визначені розміру підвищення до пенсії, Управління Пенсійного фонду зобов’язано застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2008р. затверджений на рівні 481гр., з 01.07.2008р. –482гр., з 01.10.2008р. –498гр..
Відповідно до статті 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність залишений в розмірі, що діяв в грудні 2008 року, тобто 498гр.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України “Про соціальний захист дітей війни” реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус “дитини війни”.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізького області від 15 березня 2010 року у справі № 2-а-896/10 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Мельник
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко