копія2-3916\10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 грудня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді                     Чіркова Г.Є.

при секретарі                     Мухоїд Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області, треті особи – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

позивачі звернулися до суду з даним позовом, посилаючись на факт прийняття спадщини на нерухоме майно, а саме земельних ділянок -  розміром 0,0963 га, 0,0102 га, 0,0356 га та           0,1763 га, для ведення особистого селянського господарства, а також земельну ділянку розміром           0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташоване по                                   АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому в зв’язку з тим, що державні акти на право власності на землю спадкодавця в передбачений законом строк не зареєстровані, порушують питання про визнання за ними права власності на ці земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

    У судовому засіданні позивачі просили про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Ствердили, що звернулися до суду в зв’язку з тим, що державні акти на земельні ділянки хоч і виготовлені, але належним чином своєчасно не оформлені, на підставі чого їм відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину і таке перешкоджає здійсненню їхнього права спадкування.

    Відповідач просив розглянути справу за його відсутності.

    Треті особи від спадщини відмовилися, з позовом погодилися.

Заслухавши позивачів, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    Про зазначені позивачами обставини йдеться в представлених суду доказах.

    Як убачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на земельні ділянки розміром 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташовані на території Сувидської сільської ради Вишгородського району Київської області в АДРЕСА_1 та земельні ділянки розміром 0,0963 га, 0,0102 га, 0,0356 га та 0,1763 га для ведення особистого селянського господарства.

    Про зазначене йдеться у відомостях державних актів серії ЯЖ №323606, ЯЖ № 323607, ЯЖ № 323608, ЯЖ № 323609 та ЯЖ № 323605, згідно з якими померла ОСОБА_5 була єдиним володільцем вказаного нерухомого майна.  

    Зазначене також підтверджується і матеріалами спадкової справи № 612 від ІНФОРМАЦІЯ_1  після померлої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.  

    02 березня 1994 року спадкодавець заповіла все своє рухоме та нерухоме майно порівну між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, по 1\4 кожному, що підтверджується копією заповіту.

    ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, позивачів у справі, що підтверджується їх заявами від 03 листопада 2010 року.

    Позивачі є рідними дітьми померлої і спадкоємцями за заповітом, які у встановлений                ст. 1270 ЦК України строк подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України

    Згідно відповіді державного нотаріуса від 29 жовтня 2010 року №2671/01-14 видача свідоцтва про право власності на спадщину є неможливою в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.  

    Так, згадані державні акти своєчасно не зареєстровані у встановленому законом порядку, хоча виготовлені на користь спадкодавця.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

    Вирішуючи цю справу, суд виходить з того, що реєстрація права власності на успадковані земельні ділянки уповноваженими органами своєчасно в передбачений законом строк не проводилася, хоча державні акти на ім’я спадкодавця виготовлені у встановленому законом порядку, а тому це перешкоджає видачі свідоцтва про право власності на спадщину, із яким закон пов’язує здійснення права спадкування на нерухоме майно.

    Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

    Згідно заповіту й з урахуванням відмови від спадщини третіх осіб, частки позивачів у спадщині є рівними.

    Обставини, що визначаються згаданими документами, встановлено в судовому засіданні, а тому прийнята позивачами спадщина, за правилами ст. 1241 ЦК України, вважається належною спадкоємцям з часу відкриття спадщини і з цих підстав за ним слід визнати право власності на успадковане нерухоме майно у рівних частках по ? кожному.

    Таким чином, заявлені позивачами права підлягають визнанню, а пред’явлений позов – задоволенню.

    На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України,

вирішив:

    позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на спадкове майно по 1\2 частині кожному в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, а саме, земельну ділянку розміром 0,0963 га, 0,0102 га, 0,0356 га та 0,1763 га для ведення особистого селянського господарства (державні акти серії ЯЖ № 323606, ЯЖ №323607, ЯЖ № 323608 та ЯЖ№ 323609, відповідно), а також на земельну ділянку розміром 0,0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку (державний акт серії ЯЖ № 323605), що розташовані по вул. Воровського, 5 в с. Сувид Вишгородського району Київської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Вишгородський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя