Судове рішення #13155956

                                         Справа № 2 « А »–1154/2010 р.

                                                 

                                            ПОСТАНОВА  

                                     ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 грудня 2010 р. суддя Вишгородського районного суду Київської області   Чірков Г.Є. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, третя особа – Військова частина 3027 про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплатити недоотриману суму щомісячної грошової доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю,

                                                   встановив :

позивач звернувся до суду з позовом , посилаючись на те, що відповідачем порушено його права, передбачені ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який всіх належних сум щомісячної доплати не виплатив, а тому просить зобов’язати виплатити недоотримані суми в розмірі 17 974 грн. 29 коп.

Позов розглянуто в порядку ст. 183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали суд дійшов наступного.

   

    З матеріалів справи вбачається спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_1 з приводу розміру виплат щомісячної доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення.

    Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зміни до цього закону в редакції від 06 червня 1996 року № 230\96, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, та Конституцію України.

    Судом установлено, що позивач працює в військовій частині 3027 на території Вишгородського району Київської області – тобто в зоні посиленого радіологічного контролю, про що йдеться в постанові Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, а тому згідно ст.. 39 Закону № 230/96 та на підставі Рішення Конституційного Суду України №6-рп2007 щодо визнання неконституційним зупинення її дії статтею 71 закону України «Про державний бюджет на 2007 рік, має право на щомісячну доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати із додатковим підвищенням оплати праці в розмірі 25 % від розміру мінімальної заробітної плати.

    Проведення таких виплат згідно чинного законодавства й у тому числі Постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 покладено на відповідні територіальні Управління праці та соціального захисту населення.

    Разом з тим виплата відповідачем таких доплат позивачу в розмірі 5 грн. 20 коп., визначених Постановою Кабінетів Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року № 836, зазначеним вимогам Закону не відповідає.

    Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для певних видів державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

   

    Натомість, усупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу щомісячна доплата виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання вимог даного Закону , який за загальними засадами є пріоритетним при визначенні питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі.

    Ураховує суд і те, що відповідно д статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання допомоги у вказаний вище спосіб.

    Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп2005 від 11 жовтня 2005 року, № 6-рп/200 від 09 липня 2007 року та № 10-рп2008 від 22 травня 2008 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й особи, які працюють в зоні посиленого радіологічного контролю, яким провадиться щомісячна доплата за спеціальним законом.

Що стосується зобов’язань виплатити щомісячну доплату в конкретному розмірі, то суд не вправі визначити грошову суму, яку належить нарахувати та виплатити позивачу, в зв’язку з тим, що вчинення цієї дії є виключною компетенцією відповідача.

Тим самим, суд вважає наявним порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов частковому задоволенню.

З урахуванням наведеного відповідача слід зобов’язати здійснити перерахунок і виплату щомісячної допомоги в розмірах установлених Законом, який суд вважає необхідним здійснити з 26 травня 2010 року, відповідно до імперативних вимог ст. 99 КАС України, виходячи з шестимісячного строку для звернення до суду.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160-163, 183-2 КАС України,

                    ПОСТАНОВИВ :

    позовні вимоги задовольнити частково.

    Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати як працюючому на території радіоактивного забруднення неправомірними.

      Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої ним доплати як працюючому на території зони посиленого радіологічного контролю за період з 26 травня 2010 року по 26 листопада 2010 року у розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської          катастрофи».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Вишгородський районний суд Київської області.  

Суддя  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація