Справа №2-471/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

11 січня 2011 року                                                                                                                   м.Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,

при секретарі: Шамієвій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на преді спору – ОСОБА_3, Відділ служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

      18.10.ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на преді спору, – ОСОБА_3, Відділ служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, мотивуючи позов наступним. В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Остання з1995 року в квартирі не проживає. Позивач вважає, що відповідачка відсутня в квартирі понад шість місяців без поважних причин, в зв’язку з чим втратила право користування жилим приміщення, про що просить ухвалити рішення.

      Заперечень проти позову не надійшло.

      У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

      До судового засідання треті особи, що не заявляють самостійних вимог, - ОСОБА_3 та представник ВДРІФО Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином .

      Відповідачка у судове засідання не з’явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена за останнім місцем реєстрації.

      Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. Позивачу роз’яснено, що у випадку проведення заочного розгляду справи вона не має право змінити предмет або підстави позову, а також розмір позовних вимог. Крім того, роз’яснені особливості оскарження заочного рішення суду, передбачені ст. 228 ЦПК України.

      Судом на місці винесено ухвалу про заочний розгляд цивільної справи.

      Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача, проаналізувавши і оцінивши  надані докази у їх сукупності, суд  дійшов  до висновку, що уточненні позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

      Відповідно ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60  ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

      Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносин.

      Наймачем квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_4, який помер в ІНФОРМАЦІЯ_1 році. В квартирі також зареєстровані - ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.4). Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1995 р. в квартирі не проживає.

                Ці обставини встановлені судом, підтверджені доказами, що є у справі, ніким не заперечуються.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 71,72 ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше, ніж з підстав і в порядку,  визначених законом.

Зі статей  71,72 ЖК  Української РСР вбачається, що з підстав відсутності понад шість місяців у жилому приміщенні наймача та члена його сім’ї  без поважних причин, вони можуть бути  визнані такими, що втратили право користування цим приміщенням.

             Суд приходить до висновку, що відповідачка позбавилась права користування спірною квартирою, добровільно залишивши жиле приміщення, забравши свої особисті речи та здійснивши дії, направлені на припинення права користування нею спірною жилою площею.        

          Правових підстав, які б, з оглядом на положення  частини 3 статті 71 ЖК Української РСР, надавали  суду можливість вважати, що за відповідачкою, як за тимчасово відсутнім членом сім’ї наймача, зберігається  право на користування жилим приміщенням та поважності причин  відсутності відповідачки понад встановлені законом строки, судом при розгляді позову не  встановлено.      

        Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, між іншого, на підставі рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

        За таких обставин суд приходить до висновку, що позов в частині визнання ОСОБА_5, таким, що втратив право користування жилим приміщенням – кімнатою №АДРЕСА_2 та зняти його з реєстрації за даною адресою підлягає задоволенню.

              Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі,  питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

            На підставі наведеного керуючись статтями 71, 72 ЖК Української РСР , Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» , статтями 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224-233  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на преді спору – ОСОБА_3, Відділ служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою АДРЕСА_1.    

          Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 судові витрати: судовий збір у розмірі 8,50 гривень, витрати з інформаційно – технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного  суду АР Крим через   суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня утримання його копії.  

СУДДЯ:                                                                                                                                Н.В.ДВІРНИК