Справа № 22Ц- 9933/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Заріцький С.М.
Категорія 5 Доповідач Корзаченко І.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Калиновському Є.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на будівлю,
встановила:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на будівлю. Позов обгрунтовував тим, що 25.02.2000 року він уклав з ВАТ ім. Васильєва договір фінансового лізингу, відповідно до якого він взяв у тимчасове володіння будівлю інженерно-технічного корпусу вартістю 102 417 грн. 30.02.2000 року майно - будівля інженерно-технічного корпусу передана за актом передачі майна позивачу. Згідно з п. 5.1. договору позивач зобов'язався здійснювати лізингові платежі за будівлю в розмірі 425 грн. кожного місяця. Лізингова плата за узгодженням сторін може вноситися в натуральній або змішаній формі продуктами харчування, товарами, послугами, що регулюється окремими договорами.
Частиною 2 ст. 10 Закону України «Про лізинг», який діяв на час укладення сторонами договору лізингу, передбачалося, що право власності на об‘єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об‘єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.
Укладеним сторонами договором передбачалося, що майно переходить у власність лізингоодержувача в разі внесення в повному обсязі лізингоодержувачем повної вартості об‘єкта лізингу.
Позивач сплатив ВАТ ім. Васильєва 102 476, 28 грн. відповідно до договору фінансового лізингу, тому приміщення інженерно-технічного корпусу перейшло у власність позивача, але ВАТ ім. Васильєва не бажає підписувати відповідний акт, що заважає позивачу оформити право власності на предмет лізингу.
11.04.2007 року позивач звернувся до Комунального підприємства Київської обласної Ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно -будівлю інженерно-технічного корпусу, у зв'язку з чим, був виготовлений технічний паспорт на приміщення інженерно-технічного корпусу загальною площею 506,1 кв.м. Згідно з рішенням виконавчого комітету Демидівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26.10.2007року будівлі електроцеху присвоєна поштова адреса АДРЕСА_1, а рішенням від 04.07.2008 року будівлі інженерно-технічного корпусу присвоєна поштова адреса АДРЕСА_1 загальною площею 433,3 кв. м.
29.11.2007р. ВАТ ім. Васильєва зареєструвало право власності на будівлю електроцеху 1984 року забудови, загальною площею 433,3 кв.м. на підставі наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 11.04.1997 р. № 7/14-ВП "Про перетворення орендного колективного сільськогосподарського підприємства імені Васильєва у відкрите акціонерне товариство".
24.12.2007р. Вишгородське БТІ провело інвентаризацію та виготовило технічний паспорт на будівлю електроцеху. Вишгородське БТІ виготовило на цю ж саму будівлю електроцеху план, але вже загальною площею 939,9 кв.м., включивши до загальної площі будівлі "А", площу приміщення "А-1", хоча відповідно до плану від 20.12.2007 р. будівля "А-1"- це будівля інженерно-технічного корпусу, яка передана позивачу.
22.01.2008 року ВАТ ім. Васильєва продав приміщення інженерно-технічного корпусу, яке входить до складу будівлі електроцеху, ОСОБА_3, який 01.09.2008 року продав це приміщення ОСОБА_2
Позивач вважає, що зазначені договори купівлі-продажу є недійсними, оскільки на момент укладення договору від 22.01.2008 року ВАТ ім. Васильєва не був єдиним власником приміщення інженерно-технічного корпусу, а позивач згоди на його відчуження ОСОБА_3 не давав.
Позивач просив визнати за ним право власності на предмет лізингу – будівлю інженерно-технічного корпусу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі електроцеху, розташованої по АДРЕСА_1, укладений 22 січня 2008 року між ВАТ ім. Васильєва і ОСОБА_3 Визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеної будівлі, укладений 1 вересня 2008 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2
Справа розглядалась судом неодноразово.
Рішенням Вишгородського районного суду від 21 червня 2008 року ОСОБА_1 в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.
Апеляційну скаргу необхідно задоволити частково з таких підстав.
Розглядаючи справу в частині спору за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання права власності на будівлю, суд виходив з того, що спір у цій частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не грунтуються на законі та матеріалах справи.
За вимогами ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно із ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких сторонами є юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами.
З копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця вбачається, що ОСОБА_1 з 14 січня 1993 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
25 лютого 2000 року між ВАТ ім. Васильєва і приватним підприємцем ОСОБА_1, що діє на підставі свідоцтва НОМЕР_1 від 1 березня 1995 року, укладений договір лізингу. Предметом лізингу у договорі зазначена будівля та земля.
У позовній заяві ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на предмет лізингу – будівлю інженерно-технічного корпусу згідно з договором фінансового лізингу, укладеним 25 лютого 2000 року між ВАТ ім. Васильєва і фізичною особою особою – підприємцем ОСОБА_1
Оскільки між ОСОБА_1 і ВАТ ім. Васильєва виник спір про право власності на предмет лізингу на підставі договору лізингу, що укладений між юридичною особою і позивачем як суб‘єктом підприємницької діяльності, то такий спір на підставі ч. 1 ст. 1, ст. ст. 2, 12 Господарського процесуального кодексу України повинен розглядатися господарським судом.
Позивачем також заявлені вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ВАТ ім. Васильєва і ОСОБА_3 та між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 Ці вимоги повині розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1, які виникли з договору лізингу, можуть бути самостійним і окремим предметом позову, суд зазначених вимог закону не врахув, безпідставно розглянув спір, що виник між юридичною особою і суб‘єктом підприємницької діяльності, і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин рішення суду в частині спору за позовом ОСОБА_1 до ВАТ ім. Васильєва про визнання права власності на будівлю підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині спору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.
Встановлено, що 22.01.2008 року між відповідачами укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, на підставі якого ВАТ ім. Васильєва продало ОСОБА_3 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939,9 кв.м.
У п. 1.2. даного договору зазначено, що нерухоме майно належить ВАТ ім. Васильєва на підставі наказу органу Фонду державного майна № 7/14-ВП від 11.04.1997 року та зареєстроване в Комунальному підприємстві Київської обласної ради "Вишгородське бюро технічної інвентаризації" в книзі №1; номер запису 27 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 21212691.
01.09.2008 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, на підставі якого продав ОСОБА_2 належну йому на праві власності будівлю електроцеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 939,9 кв.м.
Позивач просив визнати зазначені договори купівлі-продажу недісними з тих підстав, що на момент укладення договору від 22.01.2008 року ВАТ ім. Васильєва не був єдиним власником приміщення інженерно-технічного корпусу, а позивач своєї згоди на його відчуження ОСОБА_3 не давав.
Оскільки за позивачем не зареєстроване право власності на будівлю, яка була предметом лізингу за договором лізингу від 25 лютого 2000 року, укладеним між ОСОБА_1.і ВАТ ім. Васильєва і право власності за ОСОБА_1 на цю будівлю не визнане в судовому порядку на час вирішення спору про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівлі, то суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівлі.
З урахуванням наведеного рішення суду в частині спору про визнання недійсними договорів купівлі-продажу необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. п.1ч.1ст. 205, 310, 308 ЦПК України, колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Вишгородського районого суду від 21 червня 2010 року в частині спору за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва про визнання права власності на будівлю скасувати та провадження у справі у цій частині закрити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді
Справа № 22Ц- 9933/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Заріцький С.М.
Категорія 5 Доповідач Корзаченко І.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Калиновському Є.А.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства імені Васильєва про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та визнання права власності на будівлю,
встановила:
Враховуючи, що для складення ухвали в повному обсязі необхідний тривалий час, відкласти її складення до 20 січня 2011 року, проголосивши резолютивну частину.
Керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Вишгородського районого суду від 21 червня 2010 року в частині спору за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства ім. Васильєва про визнання права власності на будівлю скасувати та провадження у справі у цій частині закрити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді