Справа №2-50/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді – Земцова В.В.,

при секретарі- Гетьманець  О.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування,   –    

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2008 р. МТСБУ звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування, в якому просили стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 21404 грн. 72 коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 214 грн. 04 коп., витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.

Вказували, що 02.10.2005 року ОСОБА_1 передав керування автомобілем «Хонда Сівік» (д.н.з. «НОМЕР_1») ОСОБА_2, який був в стані сильного алкогольного сп’яніння та скоїв дорожньо – транспортну пригода, в результаті якої був пошкоджений автомобіль «ВАЗ 2107» (д.н.з. «НОМЕР_2»), під керуванням ОСОБА_3, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4 Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою про закриття матеріалів справи в зв’язку зі смертю винного від 13.10.2005 року. Розмір заподіяної шкоди ОСОБА_4 складає 21404  грн. 72 коп.   Оскільки ОСОБА_2 на дату дорожньо – транспортної пригоди не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників транспортних засобів, то ОСОБА_4 з метою отримання грошового відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою.   В зв’язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ 20.03.2006 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 21404 грн. 72 коп. Відповідно до ст.1191 ЦК України та ст.38 п.2 ч.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» після проведення виплати ОСОБА_4 у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1  

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, проте надав письмове заперечення в якому вказав, що не являється власником автомобіля «Хонда Сівік» (д.н.з. «НОМЕР_1») та на момент дорожньо – транспортної пригоди ним не керував. Посилається на приписи ст.1187 ЦК України, згідно яких суб’єктом відповідальності є власник об’єкта, діяльність якого створює підвищену небезпеку, в свою чергу власником може бути тільки особа, яка володіє транспортним засобом на відповідній правові підставі, тобто здійснює фактичне володіння, в той час як на ОСОБА_1 була оформлена лише довіреність з правом експлуатації та розпорядження транспортним засобом. Вказує, що ОСОБА_2 безпідставно та неправомірно, без будь – якого дозволу з боку ОСОБА_1 заволодів транспортним засобом, коли він спав в автомобілі. В позові просить відмовити за безпідставністю.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.10.2005 року в напрямку с. Піщане Кременчуцького району з вини ОСОБА_2, який в стані сильного алкогольного сп’яніння керував автомобілем «Хонда Сівік» (д.н.з.«НОМЕР_1»), була скоєна дорожньо – транспортна пригода. Вина ОСОБА_2 підтверджується постановою про закриття матеріалів справи в зв’язку зі смертю винного від 13.10.2005 року.

В результаті вище зазначеної дорожньо – транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «ВАЗ 2107» (д.н.з.«НОМЕР_2»), під керуванням ОСОБА_3, який належить на праві приватної власності ОСОБА_4

    Розмір завданих збитків ОСОБА_4, за пошкоджений транспортний засіб, відповідно до висновку №01/04-05 про визначення матеріального збитку від 08.11.2005 року складає 22896 грн. 05 коп.

    Висновком №01/04-05 про визначення матеріального збитку від 08.11.2005 року встановлено, що проведення відновлювального ремонту транспортного засобу «ВАЗ 2107» (д.н.з. «НОМЕР_2») економічно необґрунтовано.

    Відповідно до висновку № П-950 від 12.12.2005 року вартість неушкоджених залишків транспортного засобу «ВАЗ 2107» (д.н.з. «НОМЕР_2») складає 1491 грн. 33 коп.

    Таким чином розмір заподіяної шкоди ОСОБА_4 складає 21404 грн. 72 коп. (22896 грн. 05 коп. – 1491 грн. 33 коп. = 21404 грн. 72 коп.).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відшкодування за завдану матеріальну шкоду ОСОБА_4 добровільно не сплатив.

    Відповідно до ст.41 п.41.1 п.п. «а» Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно – правову відповідальність.

ОСОБА_2 на дату дорожньо – транспортної пригоди не мав чинного договору обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників транспортних засобів.

05.12.2005 року ОСОБА_4 з метою отримання грошового відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою, в порядку ст.35 вказаного закону.

Відповідно до ст.11 ЦК України – цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров’ю та майну третіх осіб під час дорожньо – транспортної пригоди.

В зв’язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ 20.03.2006 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 21404 грн. 72 коп. (платіжне доручення №321 від 20.03.2006 року в матеріалах справи).

Відповідно до ст.1191 ЦК України та ст.38 п.2 ч.1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, тобто після проведення виплати ОСОБА_4 у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_1

03.04.2006 року листом за вих. №2266/3-2-05 МТСБУ зверталося до ОСОБА_1 з проханням компенсувати витрати в добровільному порядку. Зазначене прохання ОСОБА_1 залишив без відповіді.

Суд критично відноситься до доводів відповідача та відхиляє їх з огляду на наступне:

Відповідно до ст.1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо ) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,  зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1.6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» власники транспортних засобів  -  юридичні  та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями   (користувачами)  наземних  транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності  або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Тобто, в розумінні Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним законом та містить спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин, власником транспортного засобу є особа, яка є власником або законним володільцем (користувачем) наземних транспортних засобів на відповідній правовій підставі, в тому числі і на основі довіреності. Зазначене повністю узгоджується з приписами ст.1187 ЦК України, яка передбачає, що відповідною правовою підставою є договір підряду, оренди тощо.

Судом встановлено та підтверджується відповідачем в письмових запереченнях проти позову, з додаванням відповідної копії, що 10.09.2005 року на ім’я ОСОБА_1 була видана довіреність з правом укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження автомобілем «Хонда Сівік» (д.н.з. «НОМЕР_1») строком дії до 15.08.2006 року. На дату дорожньо – транспортної пригоди вказана довіреність була чина.

За вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в розумінні ст.1187 ЦК України та Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ОСОБА_1 є власником автомобіля «Хонда Сівік» (д.н.з. «НОМЕР_1»).

Стосовно доводів відповідача, що ОСОБА_2 безпідставно та неправомірно, без будь – якого дозволу з боку ОСОБА_1 заволодів транспортним засобом, коли він спав в автомобілі то суд не бере їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_5 неправомірно заволодів транспортним засобом та не спростовано доводів позивача про те, що відповідач передав керування особі, яка знаходилася в стані сильного алкогольного сп’яніння та скоїла дорожньо – транспортну пригоду.

Відповідно до п.2.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 «Про правила дорожнього руху» водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп"яніння, під впливом наркотичних чи токсичних речовин, у хворобливому стані, у стані стомлення або під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу.

Так, матеріали справи місять постанову слідчого СВ Кременчуцького РВ УМВС України в Полтавській області від 13.10.2005 року, з якої вбачається, що при проведені перевірки було встановлено, що автомобіль «Хонда Сівік» (д.н.з. «НОМЕР_1») належить ОСОБА_1, який передав керування ОСОБА_2, який знаходився в стані сильного алкогольного сп’яніння в результаті чого не впорався з керуванням та скоїв дорожньо – транспортну пригоду. Вказана постанова відповідачем не оскаржувалась.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що якщо управління небезпечним об’єктом передається третій особі без якогось юридичного оформлення (наприклад, передається управління транспортним засобом без оформлення довіреності, або особі, яка не має права керувати транспортним засобом), вважається, що об’єкт не виходить із володіння його безпосереднього володільця, і саме він буде нести відповідальність за завдану шкоду.

Стягуючи на користь МТСБУ витрати на правову допомогу суд виходив з того, що відповідно до ст.12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу (ст.79 ч.3 п.2 ЦПК України). Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження витрат на правову допомогу МТСБУ надано контракт про надання правової допомоги, додаткову угоду, з якої вбачається, що правова допомога надається у даній справі та платіжне доручення про сплату витрат на правову допомогу (в матеріалах справи).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 1191 ЦК України, ст.ст.1, 29, 38, 39, 41  Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 60, 62, 88, 169, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати, пов»язані з виплатою страхового відшкодування, які складаються з грошових коштів в розмірі понесених витрат у сумі 21404 грн. 72 коп., а також судові витрати по справі, які складаються із державного мита у сумі 214 грн. 04 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 2000 грн., а всього 23648 грн. 76 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Полтавської області  через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :