УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-726/ 2010 року Головуючий у 1 інстанції: Савченко А.Г.
Категорія ч.4 ст.191 КК Доповідач: Денисенко Л.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року листопада місяця «10» дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого:
Суддів:
з участю прокурора:
та адвоката:
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_1 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2010 року
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка і мешканка АДРЕСА_1, українка, громадянка України, освіта вища, заміжня, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працююча, не судима,
Засуджена за ч. 4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов»язані з обліком і розпорядженням товарно-матеріальних цінностей строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнена від відбування основного покаранням з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покладено на засуджену обов»язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволений і стягнуто з засудженої 96 328 грн. матеріальної шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнана винною в тому, що працюючи на посаді продавця-консультанта ПП »ОСОБА_1» згідно трудового договору № 736 від 09 жовтня 2007 року, допустила розтрату ввірених їй товарно-матеріальних цінностей за наступних обставин.
Відповідно до трудового договору в обов»язки ОСОБА_2 входило здійснювати консультацію покупців та продавати ювелірні вироби. В своїй роботі засуджена керувалась «Внутрішньою інструкцією про порядок роботи СПД «ОСОБА_1» згідно якої вона здійснювала прийом виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів відповідно до накладної, забезпечувала зберігання даних виробів в спеціально обладнаному приміщенні, проводила їх облік та реалізацію. Також відповідно до п. 23, п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року, якою затверджені «Правила роздрібної торгівлі ювелірними та іншими виробами з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння», ОСОБА_2 повинна була проводити продаж ювелірних виробів тільки з індивідуальним обслуговуванням покупців. Розрахунки з покупцями здійснювати за готівку на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з обов»язковою видачею розрахункового документа встановленої форми, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також за чеками банків в іншому порядку відповідно до законодавства.
Крім того, при прийомі на роботу з ОСОБА_2 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого остання прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за всі передані потерпілим ОСОБА_1 їй під звіт товарно-матеріальні цінності та грошові кошти, обов»язок звітуватись про рух товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, відшкодовувати їх недостачу.
11 травня 2009 року ОСОБА_2 отримала від СПБ «ОСОБА_1» під звіт згідно товарних накладних № № 1, 2, 3, 4, 5, 6 для реалізації ювелірні вироби із золота в загальній кількості 117 найменувань на загальну суму 96 770 грн. загальною вагою 276,70 грам.
Протягом приблизно травня-вересня 2009 року ОСОБА_2, діючи умисно в інтересах ОСОБА_3, справа щодо якої виділена в окреме провадження, і на прохання останньої, в порушення договору про повну матеріальну відповідальність та порядку реалізації ювелірних виробів, внесла в якості застави в ПТ «Ломбард Скарбниця» та ПТ «Тарасов і компанія Ломбард «Статус» ювелірні вироби отримані раніше по вищевказаних накладних. Отримані від застави ввірених вищевказаних ювелірних виробів, які належать ПП «ОСОБА_1» грошові кошти ОСОБА_2 передала особі, справа щодо якої виділена в окреме провадження, в якості позики згідно усної домовленості. В подальшому ОСОБА_2 умови договору ломбарду своєчасно не виконала, внаслідок чого ювелірні вироби ПП»ОСОБА_1», які передані під заставу в установи ломбарду не були повернуті в торгівельну мережу, чим допустила розтрату ввірених матеріальних цінностей та спричинила ПП «ОСОБА_1» матеріальні збитки на суму 96 328 грн.
В апеляції потерпілий, цивільний позивач ОСОБА_1 просить вирок Октябрського районного суду м. Полтави скасувати і направити справу на додаткове розслідування, в зв»язку з однобічністю та неповнотою досудового слідства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням кримінального закону.
Судова колегія, заслухавши доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції вважає, що апеляція потерпілого підлягає до задоволення.
За змістом ст.. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному й об»єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону.
Закон (ст..22 КПК України) зобов»язує прокурора, слідчого та особу, яку провадить дізнання, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об»єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом»якшують і обтяжують його відповідальність, а також відповідно до вимог ст.. 67 КПК України оцінити зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об»єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, ці вимоги закону органами досудового слідства і суду в повній мірі не виконані.
Доводи потерпілого ОСОБА_1 про однобічність, неповноту і неправильність досудового і судового слідства та істотне порушення норм кримінально-процесуального закону, в зв»язку з роз»єнанням матеріалів справи щодо ОСОБА_3, є слушними.
Як видно з матеріалів справи, постановою старшого слідчого прокуратури м. Полтави від 23.03.2010 року матеріали справи стосовно ОСОБА_3 виділені в окреме провадження (а.с.229, Т.1)
Підставою для цього вказано те, що в діях ОСОБА_3 можливо маються ознаки складу злочину, передбаченого ст..190 КК України.
Проте, згідно вимог ст. 26 КПК України в одному провадженні можуть бути об»єднані справи по обвинуваченню декількох осіб – співучасників вчинення одного чи кількох злочинів або по обвинуваченню однієї особи у вчиненні декількох злочинів.
Виділення справи допускається тільки у випадках, що повинні об»єднуватися в одне провадження справи по обвинуваченню співучасників злочину.
Це робиться з метою повного, всебічного й об»єктивного дослідження обставин вчиненого злочину, правильного визначення ролі і ступеня вини кожного з учасників.
За правилами ч.2 ст.26 КПК України виділення справи можливе у випадках, викликаних необхідністю, і коли це не може негативно відбитися на всебічності, повноті і об»єктивності дослідження і вирішення справи.
З матеріалів справи видно, що підозрювана, а потім обвинувачена ОСОБА_2 в ході досудового слідства давала щодо обставин подій злочину, своєї участі і ролі та участі і ролі ОСОБА_3 показання, які підтверджували свідки, але слідчим всі обставини вчинення злочину не з»ясовані.
За таких обставин всупереч вимогам ч.2 ст. 26 КПК України органи досудового слідства безпідставно роз»єднали кримінальні справи щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що негативно вплинуло на всебічність, повноту й об»єктивність дослідження і вирішення справи та прийняття законного рішення.
З огляду наведеного твердження в апеляції потерпілого ОСОБА_1 про необхідність об»єднання справ в одне провадження є обґрунтованим.
За таких обставин, з урахуванням того, що порушення органами досудового слідства кримінально-процесуального закону, їх недоліки та упущення, допущені по справі, залишилися поза увагою суду першої інстанції, і самим судом допущені недоліки і порушення закону при постановленні вироку, вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 25 червня 2010 року стосовно ОСОБА_2 за ч.4 ст.191 КК України підлягає скасуванню як незаконний у зв»язку із суттєвою неповнотою та неправильністю досудового і судового слідства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з направленням справи на додаткове розслідування.
За таких обставин апеляція потерпілого ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
В ході додаткового розслідування органу досудового слідства необхідно скасувати постанову про виділення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 в окреме провадження, об»єднати в одне провадження кримінальні справи по обвинуваченню ОСОБА_2 та по обвинуваченню ОСОБА_3, провести слідчі дії та інші дії, направлені на всебічне, повне об»активне з»ясування обставин справи, усунути суперечності в їх показаннях щодо участі і ролі кожного у вчиненні злочину та залежно від встановленого дати належну оцінку зібраним по справі доказам і юридичну оцінку діям кожного з учасників вчиненого.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 задовільнити.
Вирок Октябрського районного суду м.Полтави від 25 червня 2010 року скасувати, а справу направити прокурору м. Полтави на додаткове розслідування.
СУДДІ:
Л.М.Денисенко