Справа № 1-598/09

ПОСТАНОВА

15 червня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Горб І.М.

при секретарі - Проценко І.В., Юферовій Є.Д.

з участю прокурора - Чипової О.В., Левко В.Б.

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2

законних представників

підсудних - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, учня 9-го класу СЗОШ № 169, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимого,

та

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, учня 10-го класу СЗОШ № 14, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

07 січня 2009 року приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходились біля будинку 2/6 по вул. Новоукраїнська в м. Києві, де в цей час також перебувала їх знайома ОСОБА_7

При цьому, у ОСОБА_7 випадково випав мобільний телефон «Sony Ericson W850i», що було помічено ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та в цей час у них виник умисел на незаконне заволодіння чужим майном, а саме: мобільним телефоном «Sony Ericson W850i», який належить ОСОБА_7 З цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 дочекались поки ОСОБА_7 піде додому, після чого ОСОБА_6 підняв з землі мобільний телефон, що належав ОСОБА_7, та передав його ОСОБА_5, щоб останній відключив телефон та витягнув з нього сім-картку, що останнім і було зроблено, заволодівши таким чином чужим майном, яке належить ОСОБА_7, а саме: мобільним телефоном «Sony Ericson W850i», вартістю 1300 грн., з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Life», яка матеріальної цінності для потерпілої не представляє.

Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зникли, а викраденим розпорядились на власний розсуд.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_5 повністю визнав себе винним, щиросердно розкаявся у скоєному та пояснив, що 07.01.2009 року о 18 год. 30 хв. він зустрівся з ОСОБА_7 та вирішили прогулятися. Потім вони зустріли ОСОБА_6 і він пішов з ними прогулятися. Під час прогулянки ОСОБА_7 подзвонили на мобільний, вона поговорила та поклала телефон в кишеню. Після цього вона сказала, що їй потрібно додому і вони вирішили її провести. По дорозі ОСОБА_7 ще зайшла в магазин, а потім вона пішла додому, а вони помітили, що в неї випав телефон, і випав він, коли ОСОБА_7 йшла з магазину. Телефон лежав на снігу біля будинку, ОСОБА_6 його підняв та віддав йому. Коли вони почали його дивитися, то побачили, що це телефон ОСОБА_7 Вони трохи відійшли від будинку, він виключив телефон, витягнув з нього сім-карту та викинув її, а потім віддав телефон ОСОБА_6. Потім вони пішли додому. В них виникло бажання віддати телефон ОСОБА_7, але чому вони не віддали, пояснити не може. В подальшому вони хотіли продати телефон на радіоринку і там їх з телефоном затримали. Вказав, що розуміє, що вчинив крадіжку, але одразу не розумів та помилявся з цього приводу, і такого більше чинити не буде.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_6 повністю визнав себе винним, щиросердно розкаявся у скоєному та пояснив, що 07.01.2009 року він та ОСОБА_5 зустрілися з ОСОБА_7 Вони трохи погуляли, потім ОСОБА_7 подзвонили на мобільний і вона сказала, що їй потрібно йти додому. Вони вирішили її провести, по дорозі ОСОБА_7 ще раз хтось подзвонив, вона поговорила, потім вона ще зайшла в магазин. Потім вони дійшли до її будинку і ще трохи поговорили. Коли вона пішла додому, вони помітили на снігу її телефон. Він його підняв та віддав ОСОБА_5, щоб він його відключив та витягнув з нього сім-карту, оскільки він не міг, що ОСОБА_5 і зробив, а потім віддав телефон йому. Потім вони пішли додому, по дорозі розмовляли, що можна поїхати на радіоринок і продати телефон або можна його віддати. Наступного ранку йому подзвонив ОСОБА_5, щоб він виходив на вулицю. Вони вийшли на вулицю, поговорили і вирішили їхати на радіоринок, щоб продати телефон, але на радіоринку їх затримали. Вказав, що він пропонував ОСОБА_5 віддати телефон ОСОБА_7, але він промовчав.

Відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження доказів по фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає повністю доведеним пред’явлене підсудним обвинувачення.

Досудовим слідством дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як умисне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про відповідальність ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд враховує їх неповнолітній вік, їх позитивні характеристики, те, що вони вперше притягуються до кримінальної відповідальності, мають постійне місце проживання, навчаються у середній школі, що ними вчинено злочин, який належить до злочинів середньої тяжкості, що підсудні повністю визнають свою вину, щиросердно каються в скоєному злочині, що їх діями шкода потерпілій не завдано, так як майно повернуто потерпілій, і з врахуванням думок прокурора, захисників, прохання підсудних і їх матерів, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності і застосування до них примусових заходів виховного характеру у виді передачі неповнолітнього ОСОБА_5 під нагляд матері ОСОБА_3, а неповнолітнього ОСОБА_6 під нагляд матері ОСОБА_4.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Sony Ericson W850i», ІМЕІ: НОМЕР_1, переданий під розписку потерпілій ОСОБА_7 (а.с. 15-16), вважати її власністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 105 КК України, ст. 7-1, 9, 447-449 КПК України, суд

постановив:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України закрити, звільнивши їх від кримінальної відповідальності.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_5 на підставі ст. 105 КК України примусові заходи виховного характеру, передавши його під нагляд матері ОСОБА_3, строком на 1 (один) рік.

Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_6 на підставі ст. 105 КК України примусові заходи виховного характеру, передавши його під нагляд матері ОСОБА_4, строком на 1(один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_5 та ОСОБА_6, обраний у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, скасувати.

Речові докази по справі: мобільний телефон «Sony Ericson W850i», ІМЕІ: НОМЕР_1, переданий під розписку потерпілій ОСОБА_7 (а.с. 15-16), вважати її власністю.

На постанову може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту її проголошення через районний суд.