ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "12" січня 2011 р.                                                 Справа №  1/137/10

Миколаїв

За позовом: Відкритого  акціонерного  товариства “Укртелеком”в особі Миколаївської філії ВАТ “Укртелеком”

                    /54001, с. Миколаїв, вул.  Адміральська, 27/

До відповідача: Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1

                /54000, АДРЕСА_1/

про: стягнення з відповідача заборгованості  в сумі  569,27 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Марченко М.О., довіреність від 10.10.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_1- підприємець

СУТЬ СПОРУ:  02.11.2010р. позивач звернувся до господарського суду із позовною  заявою, в якій просить стягнути з відповідача  заборгованість за послуги  електрозв»язку  в сумі 569,27 грн., з яких:  540,69 грн. - сума основного боргу,           16,40 грн. –пеня, 6,49 грн. –збитки від інфляції, 5,69 грн. –3% - річних.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № № 423/58-809/017                    від 20.10.2000р., норм ст.ст. 33, 36 Закону України «Про телекомунікації»,                           п. 32, п. 41 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг,                                                 ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору, так як на день подачі позову не оплатив отримані в період з березня 2010р. по липень 2010р.  послуги зв’язку.

Відповідач письмовий відзив не надав, у судовому засіданні усно проти позову заперечує,  зазначає, що рахунки  за послуги електрозв»язку він  не отримував, угоду на інтернетпослуги не укладав.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін - суд

в с т а н о в и в:

20.10.2000р. між сторонами був укладений договір про надання послуг електрозв»язку  № 423/58-809/017, згідно з умовами якого позивач  зобов»язався надавати послуги електрозв»язку, а відповідач зобов»язався  оплачувати їх вартість.

Відповідно до п. 4.2. вказаного договору  споживач сплачує послуги електрозв»язку  за спільно погодженою авансовою системою оплати.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що у разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно до 20 числа  поточного місяця попередню оплату  їх вартості в розмірі не менше  суми послуг, наданих  у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа  місяця, що настає після розрахункового), виходячи  з фактично наданих послух.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач  не оплатив послуги зв»язку,  отримані в  період з березня 2010р. по липень 2010р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість  в сумі 540,69 грн. Наявність вказаної заборгованості позивач   підтверджує  рахунками за березень 2010р. –липень 2010р. та розрахунком суми боргу.

Разом з тим, відповідно до п. 4.5. договору, розрахунки за  фактично отримані в кредит  послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться  споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач у судовому засіданні зазначив,  що рахунки  за  фактично отримані в кредит  послуги електрозв’язку  він  не отримував, сплачував їх вартість в касі позивача в сумі, яку називав кассир, в зв»язку з чим просить в задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       З наданих  позивачем рахунків  вбачається, що  відповідачу нараховувалась також плата за послуги інтернету, разом з тим позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про наявність між сторонами договору  по наданню та користуванню інтернетпослугами.   Наряд на підключення інтернету  № 832882796 від 25.07.2009р., який представив позивач, не може вважатися належним доказом, оскільки  на ньому відсутній  підпис відповідача, а в якості контактної особи вказано «Ярослав», що немає відношення до відповідача.  

Крім того, позивачем  не надано доказів одержання відповідачем рахунків  за період березень 2010р. –липень 2010р.  

З розрахунку боргу О/Р 6794, який  надав позивач, вбачається, що за період з 01.08.2009р. по 01.08.2010р. відповідачу за послуги телефонного зв»язку нараховано до сплати 1134,82 грн., з яких:  675,47 грн. - абонплата, 459,35 грн. -плата за міжнародні розмови.  Відповідачем  фактично сплачено 1846,55 грн., тобто більше ніж вартість наданих послуг. Таким чином, заборгованість за послуги телефонного зв»язку у відповідача відсутня.

Враховуючи, що позивачем не було доведено порушення відповідачем своїх зобов»язань за  договором, суд не вбачає підстав для задоволення  позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити.

          Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                        Л.I.Васильєва  підписано 19.01.11р.