Справа № 2-743/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2010 року Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді – Клочко В.М.
при секретарі судових засідань – Сарсенгалієвій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення із житлового приміщення та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування понесених витрат затрачених на поліпшення житла ,-
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою в якій просить усунути перешкоди в користуванні житловим будинком за АДРЕСА_1, шляхом виселення із зазначеного житлового будинку без надання іншого приміщення для проживання ОСОБА_3, її неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та її чоловіка ОСОБА_4 посилаючись на те, що її на праві приватної власності належить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з її сином ОСОБА_6. Під час шлюбу в них ІНФОРМАЦІЯ_4 року народився син ОСОБА_7.
06.09.2002 року шлюб між її сином ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було розірвано.
З метою створення належних умов для проживання онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, вона дозволила ОСОБА_3 проживати у спірному житловому будинку, а сама переїхала проживати до житлового будинку, який належав її матері оскільки остання перебувала в похилому віці і потребувала сторонньої допомоги.
В кінці 2005 року ОСОБА_3 без її згоди до спірного житлового будинку вселила ОСОБА_4. В результаті чого її онук ОСОБА_7, змушений був переїхати проживати в м. Біла Церква.
В подальшому ОСОБА_3 почала чинити перешкодити в користуванні житловим будинком, а саме : не допускати до житлового будинку, самовільно та всупереч її волі почала робити перепланування житлового будинку та господарських споруд.
У судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримала в повному обсязі посилаючись на наведені вище обставини та просила ухвалити рішення по суті позовних вимог, зазначаючи при цьому, що на даний час крім спірного житлового будинку, у неї іншого житла придатного для проживання не має.
У судовому засіданні ОСОБА_3 позов не визнала в повному обсязі посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6.
06.09.2002 року шлюб між нею та ОСОБА_6 було розірвано.
Оскільки в неї не було власного житла та свекруха ОСОБА_2 пообіцяла, що придбає за власні кошти житловий будинок, який оформить на свого онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Оскільки оформленням необхідних правовстановлюючих документів на придбаний житловий будинок займалась ОСОБА_2 то тільки ознайомившись з додатками до позовної заяви, зрозуміла що житловий будинок за АДРЕСА_1, згідно договору дарування належить ОСОБА_2.
За час проживання у спірному житловому будинку будь-яких перешкод, ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком вона не чинила.
Зважаючи на те, що вона думала, що спірний будинок належить її сину вона з метою поліпшення житлових умов, самовільно, здійснила будівництво, а саме : викопала криницю та провела воду до будинку, викопала погріб, встановила огорожу тощо. В результаті чого будинок істотно збільшився у своїй вартості. У зв’язку з тим, що поліпшення не можуть бути відокремлені від житлового будинку тому, просить суд задовольнити її зустрічний та стягнути на її користь 31 269 грн. 34 коп.
ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав повністю посилаючись на те, що приблизно в 2006 році він познайомився з ОСОБА_3 і переїхав проживати до житлового будинку за АДРЕСА_1. В квітні 2008 року, він офіційно зареєстрував шлюб з ОСОБА_3.ІНФОРМАЦІЯ_3 року у них із ОСОБА_3 народився син ОСОБА_8. За час проживання у спірному житловому будинку він будь-яких перешкод у користуванні не чинив, а навпаки підтримував його тобто робив поточні та капітальні ремонти. Побудував погріб, колодязь, звів нову огорожу. На даний час його родина житлом не забезпечена.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Великополовецької сільської ради Сквирського району Київської області, у судовому засіданні зазначала, що в житловому будинку за АДРЕСА_1, зареєстрована ОСОБА_3 із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_5. Крім того, в будинку без реєстрації проживає ОСОБА_4. Скарг на подружжя ОСОБА_9 до органу опіки та піклування не надходило.
Свідок ОСОБА_10 показала, що ОСОБА_2 на праві приватної власності, належить житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. Тривалий час ОСОБА_2 була змушена доглядати за хворою матір’ю, яка проживала АДРЕСА_2. Оскільки, житловий будинок за АДРЕСА_1 постував то ОСОБА_2 дозволила проживати в ньому своєму онукові ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_3 тому, що останні не мали власного житла. В подальшому до даного будинку приблизно в 2006 році вселився ОСОБА_4, без згоди власниці.
Судом встановлено, що згідно договору дарування житлового будинку від 19.05.2004 року ОСОБА_11 подарувала, а ОСОБА_12 прийняла у дар житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Житловий будинок дерев’яний, обкладений цеглою житловою площею 24,1 кв.м. і з надвірними спорудами, а саме : сараєм, вбиральнею, огорожею.
З липня 2004 року у спірному житловому будинку зареєстрована та проживає ОСОБА_3. разом з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 З кінця 2005 року у зазначеному житловому будинку без реєстрації проживає ОСОБА_4, який зареєстрованийпо АДРЕСА_3.
Згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 23.06.2010 року вбачається, що ОСОБА_13 на протязі 2007-2008 років на території садиби по АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2, здійснено самовільне будівництво криниці та погреба із шиєю без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, у зв’язку з чим ОСОБА_3 було притягнено до адміністративної відповідальності.
Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК).
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Таким чином, зміст права власності становлять три складові право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю. Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Усупереч викладеним вище нормам у суді був доведений той факт, що позивач дійсно не може в повній мірі реалізувати своє право власності щодо житлового будинку за АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, щодо користування та розпорядження, оскільки відповідачі чинять перешкоди у користуванні житловим будинком та здійснюють самочинне будівництво без згоди власника.
Таким чином виходячи з обставин встановлених у судовому засіданні та вимог чинного законодавства та приймаючи до уваги те, що відповідачі не набули самостійного права на житло з підстав, передбачених законом, грубо порушують права власника, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
Частина 3 ст. 331 ЦК України вказує на те, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
По справі проведено будівельно – технічне дослідження № 2265 від 21.09.2010 року, згідно якого залишкова вартість будинковолодіння по АДРЕСА_1, з урахуванням переліку об’єктів, які містяться в правовстановлюючих документах без урахування земельної компоненти складає 16 851 грн. Вартість ремонту будинку, нової огорожі, самочинно збудованих будівель та споруд (погріб, колодязь) становить 31 269 грн. 34 коп.
Суд вважає, що за даних обставин, так як ремонт будинку та будівництво погребу, колодязю було проведено без згоди власника, новостворене майно не прийняте в експлуатацію, побудоване без належно затвердженого проекту, тому вимоги підлягають задоволенню частково, а саме необхідно за ОСОБА_3 визнати право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна), а саме : ремонту будинку, будівництва колодязю, погреба, огорожі, які розташовані по АДРЕСА_1, згідно висновку будівельно технічного дослідження № 2265 від 21.09.2010 року.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 10,61,79,84, 88, 131,212-215,218, Цивільно-процесуального України, ст.ст. 16, 316,317,319,321,328,331,376,379,382,383,386 Цивільного кодексуУкраїни, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та виселення із житлового приміщення задовольнити в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування понесених витрат затрачених на поліпшення житла задовольнити частково.
Висилити ОСОБА_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 із житлового будинку за АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2, без надання іншого житлового приміщення.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна), а саме : ремонту будинку, будівництва колодязю, погреба, огорожі, які розташовані по АДРЕСА_1, згідно висновку будівельно технічного дослідження № 2265 від 21.09.2010 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя :
Секретар :
Справа № 2-14/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2010 року Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді – Клочко В.М.
при секретарі судових засідань – Сарсенгалієвій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області справу за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_15 володимирівни про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням ,-
Керуючись ст.ст. 10,61,79,84, 88, 131,212-215,218 ЦПК України,
ст.ст.29,316,319,321,383,391,405 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_15 та її неповнолітню дочку ОСОБА_16 такими, що втратила право на користування житловим будинком заАДРЕСА_4.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України
Суддя (підпис) Рішення суду від 05.02.2010 року
набрало законної сили ______02.2010 року
Згідно з оригіналом. Оригінал рішення зберігається
в справі № 2-14/2010
Суддя : Суддя :
Секретар :