№22-36955                                       головуючий в 1-й інстанції Бусик О.Л.

                        доповідач Остапчук Д.О.            

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

головуючого Остапчука Д.О.

    суддів Побірченко Т.І., Барановської Л.В.

    при секретарі Ражевій В.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 травня 2010 року справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Банк Траст» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - ,

                   В С Т А Н О В И Л А:

           У березні 2009 року ТОВ «Банк Траст» звернулося до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23.07.2008 року, посилаючись на те, що відповідачкою ОСОБА_1 умови цього договору порушуються.

Заочним рішенням  Печерського районного суду м. Києва від 06 травня 2010 року позов задоволено.

 Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ВАТ «Банк Траст» заборгованість за кредитним договором у розмірі 95 394 гривень 80 коп., 953 гривні судового збору, та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду вважає незаконним, просить його скасувати, справу направити на новий розгляд.

Зазначає, що суд, задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача заборгованість по кредитному договору та судові витрати, не звернув уваги на те, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, що позбавило її  можливості надати свої заперечення проти позову.

Перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачки ОСОБА_1, як кредитора та  ОСОБА_2, ОСОБА_3,   як з поручителів, у солідарному порядку заборгованість по кредитному договору та судові витрати, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не дотримувалась умов кредитного договору щодо строків повернення отриманих коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

 Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що за кредитним договором, укладеним з відповідачкою 23.07.2008 року, позивач надав останній кредит в сумі 97000 гривень на умовах сплати 28 % річних, з строком повернення не пізніше 25 липня 2011 року.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти у повному обсязі, а відповідачка зобов`язалась своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно кредитного договору.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 18 березня 2009 року сума заборгованості за кредитним договором становила 95 394 грн. 80 коп., з яких: 87 879 грн. 58 коп. – заборгованість за кредитом, 4 539 грн. 68 коп. – несплачені відсотки, 2 975 грн. 54 коп.- несплачена пеня.

23 липня 2008 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 поручилися перед позивачем за належне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, уклавши, кожна зокрема, договір поруки.

Згідно з умовами надання і обслуговування експрес-кредитів, за порушення строків повернення грошових коштів (погашення Кредиту), клієнт має сплатити банку пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі 1 % від суми простроченого платежу.

У разі, коли клієнт неспроможний виконати свої зобов’язання за договором, його зобов’язання перед банком має виконати поручитель. Поручитель відповідає перед банком за мовами та договором у тому ж обсязі, що і клієнт, включаючи сплату боргу, відсотків, неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків.

За змістом ст.. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

З урахуванням того, що відповідачка не виконувала взятих на себе за договором  зобов’язань, має заборгованість по договору, яку не сплачує в добровільному порядку, то суд правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову у цілому.

Поряд з тим апелянт не надала у судове засідання доказів, якими спростовувались би висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог.

З урахуванням правил ст..307  ЦПК України у редакції Закону України від 7.07.2010 року, процесуальні порушення щодо її повідомлення про час та місце розгляду справи 6.05.2010 року не можуть бути підставою для скасування законного по суті та обґрунтованого рішення суду.

Заочне рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

    Керуючись ст.,301,302,307,218,317  ЦПК України,

                    У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: