ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11.01.2011 Справа № 9/160-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Шибінській А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон
про стягнення 2212,73 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - Польща Н.Ю. - представник, довіреність №01/4/10/20 від 16.12.2010р.;
від відповідача - не прибув.
Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) 17.11.2010р. звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість у розмірі 2212,73 грн., з якої: 1593,72 грн. - сума основного боргу, 302,50 грн. - інфляційні збитки, 46,93 грн. - сума 3% річних, 269,58 грн. - сума пені. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 387/дгу від 03.11.2007р., додатковими угодами до нього, ст.ст. 526, 547, 549, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 44 ГПК України.
30.12.2010р. представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2010р. подав до суду лист в якому уточнює п.1 прохальної частини позовної заяви, щодо зазначення юридичної особи на користь якої стягуються грошові кошти. Даний лист суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 11.01.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 11.01.2011р. не прибув, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував, не зважаючи на ті обставини, що він належним чином був повідомлений про дату, час та місце слухання справи. За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до положень ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
В С Т А Н О В И В:
Матеріали справи свідчать, що між позивачем - публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" та відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові зобов'язання на підставі ст. 11 ЦК України, які виразилися в тому, що в 03.11.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 387/ДГУ (надалі - договір) про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Крім того, між позивачем та відповідачем були укладені додаткові угоди №1, №2, №3, №4, №5 до договору № 387/ДГУ від 03.11.2007 р. (а.с. 12-20).
Відповідно до умов п.1, п.2.1, п.3, п.8 договору, позивач зобов'язався надавати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до приміщення АДРЕСА_1, опалювальною площею 50,2 кв.метрів. Відповідач в свою чергу зобов'язався щомісячно здійснювати оплату спожитої теплової енергії за діючими на момент оплати тарифами, не пізніше 20 числа місяця що настає за розрахунковим.
На виконання умов договору позивачем постачалась теплова енергія в обумовленій кількості, щомісячно виставлялись рахунки на оплату спожитої теплової енергії, але відповідач розраховувався за спожиту теплову енергію лише частково, в результаті чого, станом на 12.11.2010 року у останнього утворилась заборгованість за спожиті послуги з січня 2010р. по березень 2010р. включно, в сумі 1593,72 грн.
Позивачем на адресу відповідача було направлено вимоги про сплату заборгованості від 29.07.2010р., та від 15.09.2010р., але відповідач вимоги залишив без відповіді та борг не погасив.
Дана заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується рахунками за спожиту теплову енергію (а.с. 24-26).
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Нормами ст. 509 ЦК України визначено поняття зобов’язання та підстави його виникнення. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1593,72 грн. відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1593,72 грн., є доведеними і обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних збитків, та 3-х % річних, ст. 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 12 договору сторони узгодили, що за несвоєчасне внесення плати за отримані послуги з споживача стягується пеня на користь виконавця у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожний день прострочення терміну сплати.
Позивачем здійснено розрахунок розміру пені за період з 15.01.2010р. по 12.11.2010р. (302 дня), який склав 269,58 грн.
Проте законодавство містить обмеження максимального розміру пені, який може бути стягнений в разі прострочення платежу. Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, то стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Допускаючи застосування майнової відповідальності у вигляді нарахування пені, договором не передбачено строку її нарахування, тому в даному випадку суд застосовує приписи ч.6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, сума пені у розмірі 269,58 грн., яка заявлена до стягнення позивачем підлягає перерахунку.
За обрахунком суду, здійсненим з врахуванням вищевикладеного, максимально допустимим до стягнення в межах даного спору розміром пені, нарахованим у період з 21.02.2010р. по 21.10.2010р., становить 148,04 грн.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора.
Індекс інфляції, який застосований у розрахунку позивача, таким даним не відповідає.
За обрахунком суду, розмір інфляційних збитків, нарахованих у період з 21.02.2010р. по 12.11.2010р., становить 60,57 грн.
В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Розрахунок суми 3-х % річних, який здійснено позивачем, обрахована невірно.
За обрахунком суду, розмір 3-х% річних, нарахованих у період з 21.02.2010р. по 12.11.2010р., не може перевищувати 30,89 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3-х % річних, підлягають частковому задоволенню.
В решті позовних вимог в сумі 379,51 грн., з яких: 121,54 - сума пені, 241,93 грн. - сума інфляційних збитків та 16,04 грн. - сума 3-х% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.
Доказів сплати штрафних санкцій у розмірі 239,50 грн. відповідачем суду не надано.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки спір доведений до врегулювання в судовому порядку з вини відповідача, з останнього на користь позивача стягуються пропорційно задоволеним позовним вимогам понесені позивачем витрати по сплаті держмита в сумі 84,51 грн. та 195,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представника позивача про дату складення повного рішення.
На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73015, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) суму основного боргу у розмірі 1593,72 грн. - на рахунок зі спеціальним режимом використання р/р №26037300012029 в ХОУ ВАТ "ДОБУ", МФО 352457; суму інфляційних збитків у розмірі 60,57 грн., суму пені у розмірі 148,04 грн., суму 3-х % річних у розмірі 30,89 грн., 84,51 грн. державного мита та 195,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - на р/р №2600504112 в ХФ АБ “Укргазбанк”, МФО 342177.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Копію рішення надіслати відповідачу по справі.
5. Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.В. Ребриста
Дата складення повного рішення - 13.01.2011р.