АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці «18» січня 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Кузняка В.О.
суддів Давнього В.П., Горецької С.О.
за участю прокурора Єжелєва П.П.
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, освіта базова загальна середня, неодружений, не працює, раніше не судимий, -
- засуджений за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі
- за ст. 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, освіта професійно-технічна, не працює, одружений, раніше судимий Хотинським районним судом Чернівецької області 12.01.2010 р. за ч.1 ст.122 КК України до 2 років обмеження волі, звільнений від відбування покарання з однорічним іспитовим строком, -
- засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 ч.ч. 1,4, ст. 72 ч.1 п.1 «б» КК України за даним вироком суду приєднано частково невідбуте покарання за вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 12.01.2010 року у вигляді шести місяців обмеження волі, що в перерахунку відповідає трьом місяцям позбавлення волі, призначивши остаточно засудженому ОСОБА_2 покарання у вигляді трьох років і трьох місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 та ОСОБА_2 змінено з підписки про невиїзд на взяття їх під варту із залу суду.
Строк відбуття покарання обчислюється засудженим з моменту приведення вироку у виконання, зарахувавши засудженому ОСОБА_4 перебування його під вартою за періоди з 25 серпня 2008 року по 15 квітня 2009 року та з 08 червня 2010 року по 17 червня 2010 року, а засудженому ОСОБА_2 - з 08 червня 2010 року по 17 червня 2010 року.
Вирішено питання по речовим доказам.
Справа №11-23/2011 р. Головуючий у І інстанції:Владичан А.І.
Категорія ст.185 ч.3 КК України Доповідач: Горецька С.О.
Згідно вироку суду, 17 серпня 2008 року протягом 16-18 години у АДРЕСА_1 біля сільського магазину ПП Печеряги, а в подальшому і на вулиці, ОСОБА_5 неодноразово приставав та ображав ОСОБА_4, який будучи обурений такою поведінкою потерпілого, приблизно о 18-й годині рукою вдарив ОСОБА_5 по обличчю, від чого той упав, після чого ОСОБА_4 почав наносити потерпілому численні удари кулаками по обличчю та голові, а також ногами по різних частинах тіла, заподіявши ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що 25 серпня 2008 року спричинили його смерть.
Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в третій декаді травня 2010 року в АДРЕСА_1, приблизно о 22 год. 15 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою злочинною змовою між собою, прийшли до господарства потерпілого ОСОБА_6, де достовірно знаючи, що власника немає дома, шляхом зриву дощок зі стіни гаражного приміщення, проникли в середину, звідки таємно викрали майно потерпілого на загальну суму 667 грн. 03 коп., після чого з викраденим залишили приміщення гаражу.
На вказаний вирок засуджений ОСОБА_2 та його захисник подали апеляційні скарги а яких просять вирок суду змінити та призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке не пов’язане із позбавленням волі, а у виді обмеження волі.
Адвокат ОСОБА_3 в своїй апеляції просить змінити вирок суду по обвинуваченню ОСОБА_4, перекваліфікувавши його дії зі ст. 121 ч.2 на ст. 123 КК України застосувавши кримінальний закон про менш тяжкий злочин та пом’якшивши покарання.
Вищезазначені апелянти вказують, що при призначенні покарання засудженим суд не врахував тих обставин, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не мали наміру та не домовлялися викрадати будь-які речі з господарства ОСОБА_6 та посилаються на те, що потерпілий дозволив ОСОБА_4 брати запчастини до мотоциклу з його гаражу. Вважають, що обставини, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи.
На даний вирок суду прокурор подав апеляцію в якій просив скасувати рішення суду стосовно ОСОБА_4, однак, до початку слухання справи в апеляційній інстанції, прокурор відкликав свою апеляцію.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_2, які просять задовольнити їх апеляційні вимоги, прокурора, який просив вирок залишити без змін, а апеляції без задоволення, вивчивши доводи, викладені в апеляційних скаргах та перевіривши матеріали справи в їх межах, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій.
Вина засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів при обставинах, наведених у вироку суду, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів, яким дана вірна юридична оцінка.
Під час слухання справи в суді підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вину свою у вчиненні крадіжки з проникненням в приміщення визнали повністю і це підтверджується протоколом судового засідання (т.2 а.с.237). Крім цього вони не заперечував проти того, щоб по даному епізоду справа слухалася у скороченому режимі відповідно до ст. 299 КПК України. Їм було роз’яснені правила, передбачені цією статтею, а саме, що в разі , коли учасники судового розгляду не заперечуватимуть, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.
При цьому, суд з’ясував, що учасники процесу правильно зрозуміли зміст цих обставин і в нього не було сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Суд також роз’яснив засудженим, що вони та їх захисники будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи, з чим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 погодились.
Тому судова колегія не наводить доказів стосовно доведеності вини засуджених у вчиненні крадіжки майна потерпілого ОСОБА_6
Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вірно кваліфіковані судом за ст. 185 ч.3 КК України, оскільки вони вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка) за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням в сховище.
Що стосується апеляційних вимог адвоката ОСОБА_3 щодо засудження ОСОБА_4 за ст. 121 ч.2 КК України, то суд першої інстанції, на підставі зібраних та досліджених доказів, прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_4 умисно спричинив ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого. При цьому, районний суд дав належну оцінку висновку амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи стосовно стану емоційного стресу ОСОБА_4 в момент вчинення злочину, вказавши, що такий висновок спростовується матеріалами справи, та встановивши, що в діях потерпілого не вбачається протизаконного насильства та тяжкої образи, дії ОСОБА_5 носили характер знущання над ОСОБА_4
Сам засуджений ОСОБА_4 підтвердив той факт, що він дійсно внаслідок нанесених йому словесних і тілесних образ зі сторони потерпілого, наносив ОСОБА_5 удари по різним частинам тіла, який лежав на землі.
Таким чином, суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_4 і за ст. 121 ч.2 КК України, так як він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання за ст. 121 ч.2 КК України, оскільки були враховані обставини, які пом’якшують покарання та суттєво зменшують ступінь тяжкості вчиненого, а також особу винного та його протиправну поведінку. При цьому суд врахував, що ОСОБА_4 вчинив вищевказаний злочин в неповнолітньому віці, сприяв у розкритті даного злочину, характеризується позитивно, раніше не судимий.
Призначаючи засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання за ст. 185 ч.3 КК України, суд вірно врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують, зокрема визнання ними своєї вини, та обтяжують покарання, дані про їх особи, а саме, що вони характеризуються позитивно, вчинили злочин будучи стані алкогольного сп’яніння, повторно, а ОСОБА_2 під час відбуття покарання за попереднім вироком.
Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляцій засудженого ОСОБА_2 та його захисника, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, оскільки вирок районного суду є законним і обґрунтованим та зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, судова колегія у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 09 листопада 2010 року щодо засуджених ОСОБА_4 за ст.ст. 121 ч.2, 185 ч.3 КК України та ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК України залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 – без задоволення.
Головуючий В.О. Кузняк
Судді В.П. Давній
С.О. Горецька