Справа № 22-ц-3722                                                             Головуючий у 1-й інстанції Фоменко І.М.                                                                                                                                    

Категорія 79                                                                          Суддя-доповідач Сибільова Л.О.

У Х В А Л А

і м е н е м   У к р а ї н и

08 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

           головуючого – Жмаки В.Г.,

           суддів            - Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,

           з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану його представником  ОСОБА_3,

на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 серпня 2010 року

у справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересована особа: Ковпаківський відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, про визнання дій державного виконавця та начальника Ковпаківського відділу ДВС Сумського міського управління юстиції  незаконними,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 у зв’язку з необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та задовольнити скаргу ОСОБА_2

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників скаржника, які підтримали апеляційну скаргу з мотивів, в ній викладених, державного виконавця - представника Ковпаківського відділу ДВС Сумського  міського управління юстиції, яка  заперечує проти скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

ОСОБА_2 у липні 2010 року звернувся до суду з вказаною  скаргою, мотивуючи її тим, що в провадженні державного виконавця Ковпаківського відділу ДВС Деревицької О.Є. знаходиться виконавчий лист про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 грошових коштів – аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходів).

02 березня 2010 року начальник Ковпаківського відділу ДВС, перевищивши свої повноваження,  направив запит до Сумської філії ЗАТ «ПриватБанк» з вимогою надати відомості про стан його банківських рахунків. На письмовий запит представник банку розкрив відомості стосовно його рахунків.

В подальшому державний виконавець списав з рахунку ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 79332,89 грн., які надійшли на рахунок відділу з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документу. При цьому державний виконавець не повідомила його про наявність боргу по аліментах, який він зобов’язаний сплачувати.

Просив визнати дії державного виконавця Деревицької О.Є. незаконними, а саме: списання з його рахунку в банку грошових коштів в розмірі 79332,89 грн., не повідомлення йому про наявність боргу по аліментах, які він зобов’язаний сплачувати, визнати дії начальника Ковпаківського відділу ДВС незаконними, а саме: направлення письмового запиту до ЗАТ КБ «ПриватБанк» про отримання відомостей стосовно стану його рахунків.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця та начальника відділу ДВС були вчинені відповідно до закону, в межах своїх повноважень, і не порушили права чи свободи скаржника.

Цей висновок суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом.

Згідно ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 травня 2007 року був виданий виконавчий лист № 2-1837 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття, починаючи стягнення з 25 квітня 2007 року.

11 листопада 2008 року державним виконавцем Ковпаківського відділу ДВС ОСОБА_4 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

23 листопада 2009 року до відділу ДВС звернулась ОСОБА_5 з заявою зробити перерахунок заборгованості боржника по аліментах в зв’язку з наданням банком відомостей на запит суду про надходження на рахунок ОСОБА_7 грошових коштів та надала лист банку та витяг з рахунку.

На виконання  рішення суду про стягнення аліментів на підставі заяви ОСОБА_5 за підписом начальника відділу ДВС 2 березня 2010 року було зроблено запит до Сумської філії ЗАТ КБ «Приватбанк» стосовно надходження коштів на рахунок, відкритий на ім’я ОСОБА_2, з 27 березня 2009 року по день надання відповіді.

05 березня 2010 року до виконавчої служби з банку надійшла відповідь про надходження на рахунок боржника коштів в сумі 9470,00 доларів США.

10 березня 2010 року ОСОБА_5 звернулась до відділу ДВС з проханням провести перерахунок заборгованості на підставі довідок, наданих банком відділу ДВС. Державний виконавець на підставі отриманих з банку документів зробила розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів, яка склала станом на 1 березня 2010 року 79444,81 гр.  

23 березня 2010 року на підставі розпорядження державного виконавця та платіжної вимоги для списання коштів на депозитний рахунок Ковпаківського відділу ДВС було зараховано кошти, що надійшли з рахунку ОСОБА_8 в банку в розмірі 79332,89 гр., які 26 березня 2010 року були перераховані на рахунок стягувачки для погашення заборгованості по аліментах.

Копії розрахунку заборгованості та розпорядження державного виконавця були надіслані боржнику за вказаною ним адресою, але повернулись без вручення до відділу ДВС. Іншої своєї адреси відділу ДВС боржник, всупереч вимогам ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», не надавав.

Колегія суддів вважає, що посилання боржника на те, що начальник  відділу ДВС перевищив свої повноваження, зробивши запит щодо його рахунків в банку, є безпідставними.

Ст. ст. 60, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять положення щодо  змісту банківської таємниці та  порядку її розкриття.

Проте вказані норми закону регламентують дії банку по розкриттю банківської таємниці, зокрема, в якому випадку він має право розкривати її – в тому числі, п. 6 ч. 1 ст. 62 передбачає, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовну стану рахунків конкретної юридичної особи  або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.

Проте вказана  норма закону не обмежує права посадової особи  відділу ДВС вживати заходів, відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Заслуговує на увагу і та обставина, що при розгляді справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та пені, розрахованих нею самою,  на запит суду банк надав  інформацію про надходження коштів на рахунок ОСОБА_2, і копію її, відповідно до прав, передбачених ст. 27 ЦПК України, ОСОБА_5 отримала з вказаної справи та надала державному виконавцю як доказ про необхідність перерахунку заборгованості по аліментах, оскільки відомостей про вказані доходи боржника до цього державний виконавець не мав.

Надіслання запиту з цього питання до банку, звідки отримана відповідь, яка вже містилась в матеріалах цивільної справи, не можна розцінювати як незаконні дії начальника відділу ДВС.

Є безпідставними і посилання ОСОБА_2 на те, що ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості перерахунку заборгованості по аліментах за певний період, якщо в цьому періоді  вже проводилась сплата аліментів на підставі розрахунку, виконаного державним виконавцем, виходячи з прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Оскільки, відповідно до вказаної норми Закону,  розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем виходячи з фактичного заробітку (доходів) платника аліментів, вказана норма не обмежує права державного виконавця вживати заходів до відшукування всіх видів доходів платника  аліментів та зробити  перерахунок заборгованості після виявлення інших доходів боржника, про які платник аліментів повинен був негайно повідомити державного виконавця відповідно до п.7.5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої  наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15 грудня 1999 року.

Доводи скаржника про те, що виконавець не мала права реалізовувати перерахунок розміру аліментів шляхом зарахування спірної суми на рахунок стягувачки, оскільки в цей час в суді на розгляді вже знаходилась справа за позовом до нього стягувачки аліментів про стягнення визначеного нею самою боргу, є безпідставними.

Ч. 7 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»  передбачає, що за наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у встановленому законом порядку.

Оспорюючи дії державного виконавця, ОСОБА_2 вбачає їх незаконність в самому проведенні перерахунку заборгованості, вважаючи, що державний виконавець взагалі не мав права робити такий перерахунок. Він  не звертався  з приводу розміру заборгованості до суду після того, як державний виконавець зробила такий перерахунок.

Наявність в провадженні суду цивільної справи, відкритої за позовом ОСОБА_5 до проведення перерахунку державним виконавцем, який не брав участі у даній справі, не доводить незаконності дій державного виконавця по проведенню такого перерахунку та списанню коштів з рахунку ОСОБА_2, оскільки сума заборгованості, визначена саме державним виконавцем, сторонами виконавчого провадження не оспорена.

Таким чином, ОСОБА_2 не довів незаконності оскаржуваних дій державного виконавця та начальника відділу ДВС на момент їх вчинення, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні його скарги.

Доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б могли бути підставою для скасування ухвали суду, а тому її слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його  представником  ОСОБА_3,  відхилити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 серпня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий підпис

Судді             підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Сумської області                                            Л.О.Сибільова