Справа № 22-ц-4040 Головуючий у 1-й інстанції Подопригора Л.І.
Категорія 57 с Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
13 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючої - Сибільової Л.О.,
суддів - Дубровної В.В., Жмаки В.Г.,
з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області
на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 26 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області про зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що їй як дитині війни у 2006-2007 роках не виплачувалась щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а з 2008 року виплачувалась в розмірі меншому, чим передбачено законом. Просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з жовтня 2008 року по липень 2009 року в сумі 1088 грн. 00 коп., та в подальшому виплачувати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому законом.
Оскаржуваною постановою суду позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області.
Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачеві з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня по 01 серпня за виключенням суми фактично проведених виплат. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,7 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду від 26 листопада 2009 року та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни.
Відповідно до статті 6 вказаного Закону в редакції від 18 листопада 2004 року, яка діяла до прийняття Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 41 розділу 2 Закону «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у вказані в рішенні періоди в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п/п 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність, застосуванню не підлягала, а в 2009 році не було встановлено законом обмежень щодо застосування ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у вказані періоди дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Доводи скарги про те, що розмір державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни, було врегульовано іншими нормативними актами, також не можна взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються його територіальними органами за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачеві, передбаченої законом, покладено на відповідача, і є вірним висновок суду про те, що його бездіяльність щодо нездійснення підвищення пенсії позивачеві за вказані періоди є протиправною.
Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. Вказівка у ч. 3 ст. 28 вказаного Закону про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.
Посилання відповідача на відсутність механізму фінансування передбаченого Законом «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії є необґрунтованими, оскільки управління Пенсійного фонду України як орган державної влади не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання покладених на нього зобов’язань, встановлених ст. 46 Конституції України та законами України. Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування цих виплат не є предметом даного спору і виходить за межі заявлених вимог.
Згідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень вказаного Закону, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Отже, доводи відповідача про те, що позивач пропустив річний строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України, є необґрунтованими.
Інші доводи апеляційної скарги також не містять даних, які б були підставою для зміни чи скасування постанови.
Керуючись ст. ст. 303, 304-1, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області відхилити, а постанову Лебединського районного суду Сумської області від 26 листопада 2009 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.сибільова