Справа № 22-ц-915 Головуючий у 1-й інстанції Бакланов Р.В.
Категорія 57 с Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
23 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючої - Сибільової Л.О.,
суддів - Лузан Л.В., Маслова В.О.,
з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області
на постанову Лебединського районного суду Сумської області від 24 грудня 2009 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що їй як дитині війни з 1 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте у 2006-2009 роках така допомога їй не виплачувалась у розмірі, встановленому законом, а тому просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки.
Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 24 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 01 січня 2009 року, за виключенням суми фактично проведених виплат.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши судове рішення у справі в межах заявленого позову і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус дитини війни.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача - обов’язку щодо здійснення доплати до його пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік.
Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення зазначених рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та в 2009 році в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та п/п 2 п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ці норми втратили чинність, застосуванню не підлягали, а в 2009 році законом не було встановлено обмежень щодо застосування ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Отже, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію за вказані періоди є обґрунтованими.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 вказаного Закону, покладено на відповідача - територіальне управління за місцем її проживання, і є вірним висновок суду про те, що бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії позивачці за вказані періоди є протиправною.
Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни є мінімальна пенсія за віком. На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
Посилання відповідача на те, що суд не мав права застосувати до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на відсутність механізму, умов призначення та порядку фінансування спірної соціальної допомоги є необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, встановлених ст. 46 Конституції України та законами України.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи скарги про те, що розмір державної соціальної допомоги, що виплачується дітям війни, відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі і Постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, колегія суддів також не може взяти до уваги, оскільки згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до ч.6 Прикінцевих положень вказаного Закону, до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ж з ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого призначено пенсію позивачці, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Отже, суд обґрунтовано не застосував ст. ст. 99, 100 КАС України.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують постанови суду і не містять даних, які б були підставою для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Лебедин Сумської області відхилити, а постанову Лебединського районного суду Сумської області від 24 грудня 2009 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова