Справа № 22ц – 7624/2010 р.                        Головуючий в суді 1 інстанції Бугіль В.В.

Категорія 01, 37                                                 Доповідач в суді ІІ інстанції Малород О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    24 січня 2011 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

    головуючого: Поліщука М.А.,

    суддів: Малорода О.І., Голуб С.А.,

    при секретарі: Мягкій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,  -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Просив визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 25 листопада 1994 року на Ѕ частину житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1; визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку від 27 грудня 2005 року; встановити факт, що ним прийнято спадщину після смерті ОСОБА_4; визнати за ним право власності на ј спірного будинку.  

Мотивував вимоги тим, що після смерті його батька ОСОБА_4, залишилась спадщина у вигляді Ѕ житлового будинку, яку прийняла його мати, ОСОБА_5, на іншу Ѕ житлового будинку їй видали свідоцтво про право власності як дружині. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матеріОСОБА_5 він звернувся з заявою про прийняття спадщини до Яготинської ДНК, де дізнався про оформлену спадщину та договір дарування житлового будинку відповідачу ОСОБА_3від 27 грудня 2005 року. Він вважав, що ним було прийнято спадщину після смерті батька так як протягом шестимісячного терміну після його смерті продовжував проживати з матір’ю в будинку, тобто фактично вступив в управління та володіння спадковим майном у вигляді ј частки майна.

Його мати отримала свідоцтва про право власності на частину спірного будинку після смерті батька 25 листопада 1994 року. Про вказаний факт він дізнався лише 11 лютого 2010 року коли звернувся до нотаріальної контори за отриманням спадщини після смерті матері.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Мотивує вимоги тим, що судом першої інстанції не з’ясовані всі обставини, що мають значення для справи та зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи та рішення постановлено всупереч норм матеріального та процесуального права.

Судом не враховано те, що він зареєстрований та проживав у вказаному будинку, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували що після смерті батька позивач проживав за іншою адресою, не доведено той факт, що ним в період з травня 1993 року по листопад 1993 року був укладений договір найму іншого жилого приміщення, надано неправильну оцінку показам свідків.  

Колегія вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Суд першої інстанції встановив, що  позивач не довів факт прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року батька ОСОБА_4 тому відмовив в задоволенні вимог у цій частині.

Інші вимоги є похідними від вимог про встановлення юридичного  факту, тому в задоволенні решти позовних вимог також було відмовлено.

Колегія  погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи в позові указав, що зі слів свідкаОСОБА_6 встановлено, що позивач з дружиною та дитиною проживав у неї на квартирі в період з 1993 року по 1994 рік включно. Інші свідки пояснили, що проживали по сусідству з померлою і підтвердили, що в 1992 та в 1993 роках не проживав з матір’ю, повернувся в будинок батьків лише в 2000 році.

Суд давши критичну оцінку показам свідків зі сторони позивача, які не назвали конкретно час проживання позивача з матір’ю прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог з тих підстав, що позивач не довів факт прийняття ним спадщини.

Позивач в апеляційній скарзі посилався на його реєстрацію у спірному спадковому будинку, як на підставу фактичного прийняття спадщини.

Так відповідно до ст. 124 Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР N 45/5, 31.10.1975, що діяла  до 14 червня 1994 року особа вважається такою, що фактично прийняла спадщину, якщо постійно була прописана у спадковому будинку.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач не надав суду докази про його прописку у спірному будинку на час відкриття спадщини.

В ході апеляційного розгляду позивачу було надано строк для надання доказів про його прописку у спірному будинку.

Позивач не надав необхідні докази, пояснивши, що такі докази не збереглися.

За таких обставин колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи дав їм належну правову оцінку.

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення викладені в апеляційній скарзі в частині прописки та проживання  позивача  у спірному будинку не підтверджено доказами, а відповідачка заперечує факт прийняття спадщини.

Згідно ст. 308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому колегія відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 308,315 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

    Апеляційну скаргу – відхилити.

    Рішення Яготинського районного суду Київської області від 24 червня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку  протягом 20 днів .

Головуючий :

Судді  :