Справа № 1-825/09
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Чуйко О.Г.
при секретарі Расулової С. Ф.
за участю прокурора Нечипоренка С. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Носівка, Чернігівська області, громадянина України, українця, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, працюючого помічником друкаря ТОВ «Спринт Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
в скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, 15 квітня 2009 року, приблизно о 02 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проходив по території ринку „Каштан", що по вул. Довженко, 1, в м. Києві, на території якого знаходяться кіоски. В цей час у нього виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна з метою особистого збагачення.
Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 підійшов до торгового кіоску № НОМЕР_1 та шляхом віджиму руками відігнув ролет вказаного кіоску. Після цього, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 проник в приміщення вище вказаного кіоску, звідки викрав дитячий одяг, а саме: два костюми дитячі джинсові в кількості 2 штук, вартістю по 150 гривень кожний, куртку-ветровку дитячу, вартістю 75 гривень, куртку ветровку дитячу, вартістю 90 гривень, куртку джинсову дитячу, вартістю 60 гривень, реглан дитячий, вартістю 40 гривень, що належать ОСОБА_3
Поклавши викрадене собі під куртку, ОСОБА_1 направився до виходу з ринку але був помічений охоронцями. Однак, ОСОБА_1, не бажаючи відмовлятися від свого злочинного наміру, ігноруючи присутність охоронців, які бігли за ним та вимагала повернути викрадене майно, продовжуючи свої злочинні дії з метою обернення у свою користь і особистого збагачення, маючи при цьому змогу розпорядитися викраденим, намагався з місця вчинення злочину втекти, але був затриманий.
Всього ОСОБА_1 відкрито викрав майна ОСОБА_3 на загальну суму 565 гривень, чим завдав останньому матеріальної шкоди.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України визнав повністю та по суті пред’явленого обвинувачення пояснив, що 14 квітня 2009 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, він відпочивав зі своїми знайомими та розпивали спиртні напої поблизу станції метро «Шулявська» в м. Києві. Приблизно о 02 годині 00 хвилин, 15 квітня 2009 року, він разом зі своєю знайомою на ім’я ОСОБА_2 пішли додому. Йдучи по території ринку «Каштан», що по проспекту Перемоги, 48 в м. Києві, його знайома образилась на нього і пішла, а він залишився на території даного ринку та в нього з’явився умисел на викрадення чужого майна з одного із кіосків. З цією метою, він підійшов до кіоску та для пошкодження ролету взяв двома руками його за нижню частину та різким ривком вирвав його і таким чином відчинив. Після чого, почав красти з кіоску дитячі речі, що саме він не пам’ятає. При цьому, він побачив охорону ринку, яка наближалася до нього та кричала «стій». Злякавшись охорону, він почав бігти намагаючись втекти. Відбігши декілька метрів від вищевказаного кіоску, він почав викидати викрадені речі та почав тікати, але добігши до будинку № 47 по проспекту Перемоги в м. Києві, був затриманий працівниками охорони даного ринку.
ОСОБА_1 розкаявся у вчиненому злочині та просив сурово його не карати, зобов»язався в подальшому злочинів не вчиняти.
Враховуючи визнання підсудним ОСОБА_1 всіх фактичних обставин справи, суд, в порядку ст. 299 КПК України за згодою учасників судового розгляду, обмежившись його допитом, вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у відкритому, з проникненням до приміщення, викраденні чужого майна (грабіж), і знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч.3 ст. 186 КК України.
Призначаючи підсудному міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; відношення підсудного до скоєного - визнання вини та щире каяття.
Судом також враховуються всі дані, що характеризують особу ОСОБА_1, який має постійне місце проживання, характеризується позитивно.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд не знаходить.
Обставиною, що пом’якшує покарання, суд вважає щире каяття.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, але під наглядом органів кримінально-виконавчої системи.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК
України та призначити покарання у вигляді 4/чотирьох/років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 /один/ рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця постійного проживання.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити без змін у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Речові докази по справі:
- костюми дитячі джинсові в кількості 2 штуки, куртку-ветровку дитячу, куртку ветровку дитячу, куртку джинсову дитяча, реглан дитячий - повернути ОСОБА_3;
- диск із записом камери спостереження - зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками процесу до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб через районний суд м. Києва.