АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-312/07р. Категорія: ч.2 ст. 307 КК України

Головуючий 1-ї інстанції Закутський В.І. Доповідач апеляційного суду Войтовський С.А.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Ржепецького О.П. суддів- Губи О.О., Войтовського С.А. при секретарі- Татаровій С.Є. за участю прокурора- Брєк Г.С. засудженого- ОСОБА_1 захисника- ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією помічника Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець смт.Голованівськ Кіровоградської області, громадянин України, раніше не судимий,

- засуджений за ч.2 ст. 307 КК України з застосуванням ст.69 КК України до З років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України він зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально -виконавчої системи та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

2

За виробом суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.

У невстановлені досудовим слідством час, місці і способом ОСОБА_1 незаконно придбав особливо небезпечний засіб - маріхуанну, який зберігав з метою збуту. 14 листопада 2006 року в смт.Олександрівка Вознесенському районі Миколаївської області приблизно о 13 год. 30 хв. в ході проведення оперативної закупки наркотичного засобу ОСОБА_1 по вул.Генерала Подзігуна біля будинку культури незаконно збув за 50 грн. громадянину ОСОБА_3 наркотичний засіб- маріхуану, вагою у висушеному стані 10,9 гр.

В апеляції помічник прокурора, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, посилається на те, що призначене ОСОБА_1 покарання є занадто м'яким, не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, а тому, на його думку, вирок підлягає скасуванню. Апелянт вказує на те, що судом необгрунтовано застосовані одночасно до основної міри покарання норми статей 69, 75 КК України На думку помічника прокурора, вказані у вироку пом'якшуючі обставини і дані про особу засудженого давали підстави для застосування до ОСОБА_1 лише ст.69 КК України. Вважаючи призначене покарання м'яким, апелянт просить при постановленні нового вироку призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України з застосуванням ст.69 КК України 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна..

Іншими учасниками процесу вирок не оскаржувався.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Брєк Г.С., яка підтримала подану апеляцію, просила скасувати вирок суду першої інстанції за м'якістю та постановити новий вирок, яким призначити засудженому реальну міру покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна, пояснення засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які просили залишити вирок суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні і викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Фактичні обставини злочину та кваліфікація дій засудженого апелянтом і іншими учасниками процесу не оспорюються. Дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 307 КК України.

Що стосується покарання, то воно призначено ОСОБА_1 у відповідності з вимогами ст.65 КК України, з урахуванням ступіня тяжкості

3

вчиненого злочину, даних щодо його особи і стану здоров'я, обставин, які пом'якшують покарання. Так, суд обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких. Також суд врахував, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, страждає на хронічне захворювання екземи верхніх кінцівок.

Таким чином, доводи прокурора, викладені в апеляції, про те, що суд не врахував тяжкість скоєного злочину і дані про особу засудженого, являються безпідставними. Враховуючи вищенаведене, обставини справи, суд правильно прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбуття покарання, застосувавши ст.ст.75,76 КК України.

Крім того, в апеляції помічник прокурора просив призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 років позбавлення волі без конфіскації майна, тобто, фактично пом'якшити призначене засудженому покарання, тоді як суд призначив йому покарання у виді 3 років позбавлення волі без конфіскації майна, що є більш суворим ніж те, що просив апелянт.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію помічника прокурора міжрайонного Вознесенського прокурора Миколаївської області залишити без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 лютого 2007 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.