АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11- 1023/41 2011 року
Категорія ст. 286 ч.1 КК України Головуючий у 1-й інстанції Савченко А.Г.
Доповідач: Кожевніков О.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Кожевнікова О.В.
Суддів Бурди К.І., Костенка В.Г.
за участю прокурора Кашициної О.Є.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
2011 року січня місяця 19 дня, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 9 серпня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Жоржівка Шишацького району, Полтавської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 600 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 49 КК України з звільненням від покарання в зв’язку з закінчення строків давності.
Вирішена доля речових доказів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_5 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 26 вересня 2001 року приблизно о 12 год. 30 хв. рухаючись на автомобілі «ГАЗ-24» держ. № НОМЕР_1, по вул. Панянка в м. Полтава в напрямку вул. Шолом Алейхема, в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України не вжив заходів до зменшення швидкості та зупинці транспортного засобу і здійснив наїзд на неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, який переходив проїзну частину зліва на право по напрямку руху засудженого.
В результаті наїзду потерпілому були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину. посилаючись на те, що суд, визнавши встановленим факт волочіння потерпілого по дорожньому покриттю, що спростовується висновком судово-медичної експертизи, неправильно встановив місце зіткнення автомашини та пішохода. Судом безпідставно прийняті до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які на місці пригоди не були, а їх показання є суперечливими, а тому і висновки судово-автотехнічних експертиз, що ґрунтуються на наведених ними вихідних даних не доводять його винуватості.
Вислухавши доповідача, засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, заперечення проти її задоволення представника потерпілого та прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин доведена зібраними по справі доказами, показаннями потерпілого, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколами огляду, відтворення обставин події злочину, висновками судових експертиз, яким судом дана належна оцінка.
Твердження в апеляції про невідповідність показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_5 висновку судово-медичної експертизи згідно якому (а.с. 62 т. 2) волочіння тіла потерпілого по шляховому покриттю не було, не ґрунтується на зібраних доказах. З показань зазначених свідків та потерпілого слідує, що після наїзду тіло потерпілого пересувалось по проїзній частині дороги, а після зупинки автомобіля потерпілий знаходився під ним.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи в момент наїзду автомобіля потерпілий ОСОБА_5 находився в вертикальному положенні і був звернутий до автомобіля правою заднє- боковою поверхнею тіла внаслідок первинного контакту автомобіля з правою нижньою кінцівкою потерпілого у нього утворився закритий поперечний перелом стегнової кістки в середній третині з зміщенням. В подальшому тіло потерпілого було відкинуте вперед по ходу руху автомобіля з наступним падінням на дорожнє покриття, ударом і ковзанням по ньому, при цьому утворились інші пошкодження (ас. 62 т. 2).
Наведені висновки експертизи узгоджуються з показаннями, як потерпілого, так і свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
В той же час, за висновками судово-автотехнічних експертиз показання засудженого відносно механізму наїзду на пішохода не узгоджуються з механізмом виникнення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_5, встановленому при проведенні судово-медичних експертиз (а.с. 68 т.2. а.с. 75 т. 3). При цьому експерти прийшли до висновку, що в умовах місця пригоди водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на потерпілого ОСОБА_5 шляхом гальмування, а отже, його дії не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України (а.с. 75 т. 3).
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 190 КПК України з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.
Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події.
Про результати огляду слідчий складає протокол.
З наведеної норми закону видно, що рішення про проведення огляду місця пригоди приймає слідчий, отже проведення додаткового огляду 1 жовтня 2001 року (а.с. 18 т.1) не є порушенням процесуальних норм, на що вказує апелянт.
Згідно з ст. 191 КПК України огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, удень.
Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в результатах справи.
Участь у проведенні огляду підозрюваного, на що, як на порушення своїх прав посилається ОСОБА_2, законом не передбачена.
Безпідставним є і посилання на не проведення, під час досудового слідства, перевірки можливості перебування свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на місці ДТП.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим допитані як свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 3-5 т. 3) по обставинам встановлення очевидців ДТП.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 КПК України як свідок може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи.
З вказаної норми закону видно, що підставою для допиту в якості свідка є будь-які дані про те, що особі відомі обставини, які відносяться до справи. Як з’ясовано по справі, для слідчого дані про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відомі обставини ДТП стали відомі з рапортів працівників міліції ОСОБА_9 та ОСОБА_10, що не суперечить вимогам процесуального закону.
Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на протязі досудового та у судових засіданнях давали стабільні і послідовні показання, а деякі розбіжності в їх показаннях стосуються лише окремих неістотних деталей, що обумовлюється великим проміжком часу що минув з моменту ДТП.
Безпідставним є і твердження в апеляції про невиконання слідчим вимоги суду про проведення судово-автотехнічної експертизи з метою з’ясовування наявності у ОСОБА_2 технічної можливості уникнути наїзду з врахуванням показань його та свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про появу потерпілого із за причепу трактора.
Вказані обставини перевірялись слідчим під час проведення відтворення обстановки та обставин злочину з ОСОБА_2 (а.с. 59-64 т. 1) та призначення судово-автотехнічних експертиз, за висновками яких показання ОСОБА_2 відносно механізму наїзду на пішохода не узгоджуються з механізмом виникнення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_5, встановленому при проведенні судово-медичних експертиз, що унеможливлює дослідження достовірності його показань про обставини дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 68 т.2. а.с. 75 т. 3).
В силу викладеного колегія суддів вважає, що судом повно та всебічно досліджені зібрані по справі докази та прийняте правильно рішення щодо винуватості ОСОБА_2, а тому підстав до скасування вироку не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтава від 9 серпня 2010 року щодо ОСОБА_2 без змін.
Судді:
Кожевніков О.В. Бурда К.І. Костенко В.Г.