АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-522/2011 р.                  Головуючий у 1-й інстанції: Лихосенко М.О.

 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 січня 2011 р.     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Савченко О.В.,
суддів:     Кочеткової І.В.,

Стрелець Л.Г., при секретарі      Мосіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою КП «ВРЕЖО-7», Управління житлового господарства Запорізької міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до КП «ВРЕЖО-7», Управління житлового господарства Запорізької міської ради, третя особа Запорізька міська рада про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА :

У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом і просив поновити його на посаді головного інженера «ВРЕЖО-7», з якої був звільнений за наказом № 875к від 31.12.2009 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків — порушення фінансової дисципліни, не здійснення контролю за використанням бюджетних коштів (п.1 ст. 41 КЗпП України), посилаючись на сумлінне виконання своїх трудових обов'язків, порушення відповідачами вимог трудового законодавства при розірванні трудового договору.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано частково незаконним наказ № 264 від 28.12.09 року Управління житлового господарства Запорізької міської ради, а саме: п. 1.1. про звільнення ОСОБА_3 з посади головного інженера КП «ВРЕЖО-7» як такого, що не відповідає займаній посаді.

Визнано незаконним наказ № 875к від 31.12.2009 року КП «ВРЕЖО-7» про звільнення ОСОБА_3 з посади головного інженера КП «ВРЕЖО-7» за одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків за ст. 41 п.1 КЗпП України та скасувано його.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі в КП «ВРЕЖО-7» на посаді головного інженера.

Стягнуто з КП «ВРЕЖО-7» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 9 місяців в сумі 26 984 грн., які повинні бути виплачені з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з КП «ВРЕЖО-7» в доход держави судовий збір в сумі 169,84 грн. та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

В апеляційних скаргах про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові КП «ВРЕЖО-7» і Управління житлового господарства Запорізької міської ради посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при розірвання трудового договору з ОСОБА_3 на підставі ст.41 п.1 КЗпП України відповідачами грубо порушені вимоги трудового законодавства. Зокрема, на порушення ст.ст. 147, 148, 149 КЗпП України від працівника не витребувані письмові пояснення, в наказі про звільнення не зазначено, в чому саме виявилось однократне грубе порушення трудового законодавства, коли проступок мав місце і був виявлений на підприємстві, звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності працівника, після спливу передбаченого законом граничного 6-місячного строку з дня вчинення проступку. Відсутність контролю за використанням бюджетних коштів не являється одноразовим грубим порушенням, такий контроль не входить в посадові обов'язки позивача.

Висновки суду ґрунтуються на зібраних у справі доказах і не суперечать вимогам трудового законодавства.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу.

Доводи апелянтів про те, що в період тимчасової непрацездатності, в тому числі і в день звільнення, позивач фактично був присутній на роботі і виконував свої трудові обов'язки, не спростовують висновки суду про інші грубі порушення відповідачами вимог трудового законодавства при розірванні трудового договору, які в сукупності і слугували підставою для захисту порушених трудових прав працівника.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються безумовною підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги КП «ВРЕЖО-7» і Управління житлового господарства Запорізької міської ради відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 20 жовтня 2010 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: