У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Тернопільської обласної ради, комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка», третя особа – ОСОБА_5, про скасування рішення обласної ради, поновлення на роботі та стягнення різниці в заробітку за час виконання роботи на нижчеоплачуваній посаді за касаційною скаргою Тернопільської обласної ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 травня 2010 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л а :

У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 18 грудня 2008 року він працював на посаді директора комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський академічний обласний український драматичний театр                ім. Т.Г. Шевченка» (далі - Театр). Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2009 року визнано нечинним друге пленарне засідання шістнадцятої сесії Тернопільської обласної ради, що відбулося 18 грудня 2008 року та скасовано прийняті на ньому рішення, зокрема «Про затвердження розпоряджень голови Тернопільської обласної ради щодо ОСОБА_4….» і «Про призначення ОСОБА_4 на посаду директора комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський академічний обласний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка». Рішенням двадцять третьої сесії п’ятого скликання Тернопільської обласної ради від 18 червня 2009 року № 668 його звільнено із займаної посади та призначено на посаду директора Театру ОСОБА_5 Вважав таке звільнення незаконним, оскільки зазначена постанова суду на час його звільнення не набрала законної сили, а потім була скасована. Крім того, з ним був укладений контракт, який на даний час не розірвано. Тому позивач просив суд скасувати рішення Тернопільської обласної ради від 18 червня 2009 року, поновити його на посаді директора Театру та стягнути різницю в заробітку за час виконання роботи на нижчеоплачуваній посаді.  

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 травня 2010 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Рішення двадцять третьої сесії п’ятого скликання Тернопільської обласної ради від 18 червня 2009 року № 668 «Про призначення ОСОБА_5 на посаду директора комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський академічний обласний український драматичний театр              ім. Т.Г. Шевченка»; поновлено ОСОБА_4 на посаді директора Театру; стягнуто з комунальної установи Тернопільської обласної ради «Тернопільський академічний обласний український драматичний театр               ім. Т.Г. Шевченка» на користь ОСОБА_4 16 984 грн. 44 коп. різниці в заробітку за час виконання роботи на нижчеоплачуваній посаді; розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі Тернопільська обласна рада   просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

  Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Тернопільської обласної ради відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 6 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

М.І. Балюк

Л.І. Григор’єва