У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року                                                                 м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) «Промінвестбанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на заставлене майно за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником – ОСОБА_5, на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2010 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У липні 2006 року акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) «Промінвестбанк» звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору від          31 травня 2005 року, відповідачу як суб’єкту підприємницької діяльності фізичній особі був наданий кредит у розмірі 200 тис. грн. строком до 30 травня 2006 року зі сплатою 18 % річних. Забезпеченням виконання зобов’язання за кредитним договором стала застава майнових прав за договором купівлі-продажу на виготовлення продукції від 30 травня 2005 року, укладеним між ПП «Агентство – 2500» та ТОВ «Довіра Аутдор» на суму 1 165 752 грн. Оскільки боржник у добровільному порядку суму кредиту та проценти за користування кредитом не повернув, позивач просив суд стягнути з нього 153 908 грн. 86 коп.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 1 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 травня 2010 року, провадження в указаній вище справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника – ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові ухвали, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані ухвали постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, районний суд закрив провадження у справі, не повідомивши відповідача про день, час та місце розгляду справи, тобто порушив норми процесуального права. Проте на даний час позов банка розглянутий господарським судом Одеської області 2 липня 2009 року, це рішення набрало чинності, оскільки залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

У зв’язку з наведеним відсутній предмет судового розгляду, оскільки позов банку розглянутий і районний суд уже не має процесуального предмета для розгляду справи в районному суді.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити ухвалу без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником – ОСОБА_5, відхилити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від                 1 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 травня         2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

М.І. Балюк

Л.І. Григор’єва