У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: служба у справах дітей Вінницької міської ради,  сектор громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області,  про усунення перешкод у здійсненні права власності, виселення з квартири та скасування реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх: ОСОБА_7, ОСОБА_6, на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 4 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 вересня            2010 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

У червні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, яку відповідачі займають самовільно, оскільки згоди на їхнє проживання в квартирі вона не давала та договорів згідно з якими вони могли б користуватись квартирою не укладала. Зареєстровані відповідачі в спірній квартирі на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 20 грудня 2004 року, яке було скасовано ухвалою цього ж суду від 15 вересня 2005 року у зв’язку з нововиявленими обставинами та рішенням апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 лютого 2008 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та усунення перешкод у користуванні нею було відмовлено. Оскільки згоди на їхнє проживання вона не давала, добровільно виселитись зі спірної квартири відповідачі відмовляються,  уточнивши позовні вимоги, просила суд усунути перешкоди в користуванні належною їй квартирою, шляхом примусового виселення ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, 2000 року народження та ОСОБА_6, 2009 року народження, без надання іншого жилого приміщення як таких, що самоправно займають жиле приміщення; зобов’язати сектор громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Замостянського районного відділу Вінницького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області  (далі – СГІРФО Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області ) скасувати реєстрацію відповідачів за адресою:                         АДРЕСА_1; стягнути судові витрати.            

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від                4 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 вересня 2010 року, позов задоволено частково. Усунуто перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 на праві власності квартирою АДРЕСА_1, шляхом примусового виселення ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, 2000 року народження та ОСОБА_6, 2009 року народження, без надання іншого жилого приміщення, та зобов’язано СГІРФО Замостянського РВ ВМУ ГУ МВС України у Вінницькій області скасувати реєстрацію відповідачів за вказаною адресою; розподілено судові витрати.      

У касаційній скарзі ОСОБА_5   просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

  Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, яка діє від свого імені та в інтересах малолітніх: ОСОБА_7, ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 4 червня               2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 17 вересня  2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

М.І. Балюк

Л.І. Григор’єва