КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-70/09 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді –Грищенко Т.М., суддів Лічевецького І.О. та Шурка О.І., при секретарі –Загродському В.М., у відкритому судовому засіданні в м. Києві розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 9 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської регіональної митниці про скасування постанови про порушення митних правил, і
В С Т А Н О В И В :
13 квітня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці про скасування постанови про порушення митних правил та продовження строку оскарження.
9 листопада 2009 року Дарницький районний суд м. Києва відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову.
8 грудня 2009 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на дану постанову у якій просить скасувати дану постанову та направити справу на новий розгляд. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом у відповідності з нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п.2 ч.1 ст.202 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленим.
Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без задоволення, суд виходив з положень ст. 331 Митного кодексу України, яка передбачає видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, транспортних засобів, що знаходяться під митним контролем, що тягне накладення штрафу у розмірі від п»ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян. На думку суду на позивачку було вірно накладене адміністративне стягнення у мінімальному розмірі, передбаченому даною статтею, а саме 8500 грн.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Постановою Київської регіональної митниці у справі про порушення митних правил від 28 жовтня 2005 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. за порушення митних правил, передбачених ст.331 Митного кодексу України, що виявились у видачі вантажобагажу громадянину ОСОБА_3 без дозволу митного органу, що узгоджується з об»єктивною стороною вказаного правопорушення.
Проте, суб»єктивною стороною даного правопорушення є вина у формі умислу, а суб»єктом цього правопорушення можуть бути тільки посадові особи (перевізник, особа, відповідальна за зберігання товарів на складах тимчасово зберігання, в режимі «митний склад», особа, яка прийняла товар на відповідальне зберігання).
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2, яка тимчасово виконувала обов»язки багажного касира і була підпорядкована старшому багажному касиру, згідно до своєї Посадової інструкції, затвердженої начальником станції, не була державним службовцем і належала до професійної групи технічних службовців, тобто, посадовою особою вона не була. У п.4 даної Посадової інструкції багажного касира передбачається відповідальність за неналежне виконання та невиконання покладених на нього обов»язків в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством або законодавством про працю України. Відповідальність багажного касира за Митним законодавством України цією інструкцією не передбачена. Це тому, що п. 5.2.1 Наказу «Про затвердження інструкції про порядок дій митниць та залізниць України при переміщенні через митний кордон України багажу та вантажобагажу в багажних вагонах пасажирських та поштово-багажних поїздів», на який посилається відповідач, передбачено, що начальних станції несе відповідальність за збереження багажу та вантажобагажу, що перебуває під митним контролем, а також за видачу його одержувачу без митного оформлення. Згідно з ч. 2 ст. 107 Митного кодексу України особою, відповідальною за схоронність товарів і транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання, є власник складу тимчасового зберігання, за видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, транспортних засобів, розміщених на складі тимчасового зберігання, власник складу тимчасового зберігання несе відповідальність, передбачену цим Кодексом. Є очевидним, що багажний касир не є власником складу і не може нести відповідальність згідно з Митним кодексом України. Тому, покарання за неналежне виконання обов»язків по видачі багажу без митного контролю багажних касир міг понести хіба що у відповідності з ст. 147 КЗпП України.
Крім того, як було встановлено у суді першої інстанції і не заперечується самою позивачкою, вона допустила наведене порушення митних правил не з умислу, а помилково, піддавшись тиску з боку ОСОБА_3 та не маючи достатнього досвіду, тому що підміняла багажного касира. При цьому, вона зразу ж повідомила про своє порушення начальника станції та посадових осіб митниці, які могли б зразу ж виправити допущене порушення та повернути ОСОБА_3 для виконання вимог закону у відповідності з ч.2 ст.53 МК України, але всього цього зроблено не було. Суб»єктивна сторона порушення, передбаченого ст. 331 МК України вимагає наявності вини у формі умислу. При винесенні постанови про порушення митних правил у відношенні ОСОБА_2 митним органом наведеного вище взято до уваги не було і судом першої інстанції вказані обставини при постановленні рішення не перевірялось, що є суттєвим його недоліком, з огляду на вимоги глави 58 Митного кодексу України, а саме ст. 357, яка передбачає здійснення провадження у справах про порушення митних правил відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним –відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Зокрема Митним кодексом України не передбачена можливість звільнення від адміністративної відповідальності в разі малозначності вчиненого порушення митних правил, у зв»язку з чим слід застосовувати правила і норми ст. 22 КУпАП.
З огляду на те, що сплата митних платежів у даному конкретному випадку складала 1130 грн. 10 коп., можливість їх повернення втрачена не була, приймаючи до уваги ступінь та характер вчиненого правопорушення, розмір заробітної плати порушника близько 950 гривень на місяць та її дії, що свідчили про бажання усунути негативні наслідки своїх дій, митний орган при винесенні постанови повинен був прийняти до уваги всі наведені обставини, як пом»якшуючі, та винести співрозмірне покарання за обставини належності суб»єкту вчиненого правопорушення. Судом першої інстанції вказані обставини взагалі не вивчались і не були взяті до уваги при постановленні рішення.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при винесенні постанови неповно з»ясував обставини, що мають значення для справи, не довів належно ті обставини, які вважав встановленими та зробив невідповідні висновки з вказаних обставин, що потягло в цілому постановлення неправильного рішення.
Тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову Дарницького районного суду від 9 листопада 2009 року слід скасувати та винести нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити і скасувати постанову першого заступника начальника Київської регіональної митниці від 28 жовтня 2005 року у відношенні ОСОБА_2 як таку, що винесена у відношенні неналежного суб»єкта правопорушення та без врахування всіх вимог адміністративного та митного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 9 листопада 2009 року скасувати та постановити нову, якою позов задовольнити.
Скасувати постанову першого заступника начальника Київської регіональної митниці від 28 жовтня 2005 року у відношенні ОСОБА_2 про накладення на неї стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500 грн. за ст. 331 Митного кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України на протязі 20 днів.
Головуючий суддя:
Судді: