Судове рішення #13193357

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа: №   2-а-4891/10/2570                            Головуючий у 1-й інстанції:   Бородавкіна С.В.  

Суддя-доповідач:  Грищенко Т.М.


У Х В А Л А

Іменем України

"18" січня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

    Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

           головуючого судді             - Грищенко Т.М.,

         суддів                                  - Лічевецького І.О., Шурка О.І.

         при  секретарі                     - Загродському В.М.

                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бахмачцивільбуд" Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд"  на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду  від  11 жовтня 2010 р. у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Бахмачцивільбуд" Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" до  Управління Пенсійного фонду України в Бахмацькому районі Чернігівської області про визнання дій незаконними, скасування вимоги та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

        В вересні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій незаконними, скасування вимоги та зобов’язання вчинити певні дії.

        Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду  від  11 жовтня 2010 р.  в позові відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення про задоволення позову.

      Судом встановлено, що  ДП "Бахмачцивільбуд" ЗАТ "Чернігівоблбуд" 03 квітня 2000 року зареєстроване Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області та перебуває на обліку в УПФУ в Бахмацькому районі як платник страхових внесків.

01 липня 2010 року УПФУ в Бахмацькому районі відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на підставі картки особового рахунку платника сформовано вимогу № Ю-213 про сплату боргу на загальну суму 142743,59 грн., в т.ч. недоїмка-142743,59 грн. Позивач своєчасно отримав дану вимогу, що не заперечує представник позивача.

05.08.2010 р. представник позивача звернувся до начальника УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області з заявою про заміну платіжної вимоги, в якій просив відкликати платіжну вимогу № Ю-213 від 01.07.2010 р. на суму 140743,59 грн. із підприємства, а платіжну вимогу на фактичну поточну сум за червень 2010 р. направити на адресу підприємства.

13.08.2010 р. УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області позивачу було надано відповідь на заяву про зміну платіжної вимоги про сплату боргу.

18.08.2010 р. представник позивача звернувся до начальника УПФУ у Чернігівській області з заявою про заміну платіжної вимоги, в якій просив зобов'язати УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області замінити надіслану ними вимогу про сплату боргу від 01.07.2010 р. за № Ю-213 на суму 140743,59 грн. на іншу вимогу та зобов'язати відкликати дану вимогу з відділу Державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції.

02.09.2010 р. Головним УПФУ в Чернігівській області позивачу було надано відповідь на заяву про зміну платіжної вимоги про сплату боргу.

02.09.2010 р. УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області звернулось до відділу Державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції на виконання вимоги № Ю-213 виданої 01.07.2010 р. щодо стягнення з ДП "Бахмачцивільбуд" ЗАТ "Чернігівоблбуд" на користь УПФУ в Бахмацькому районі Чернігівської області 9566,14 грн., про що 03.09.2010 р. головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бахмацького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження.

Згідно зі ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, страхувальниками та відповідно, платниками страхових внесків до Пенсійного фонду є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян профспілки, політичні партії, фізичні  особи  -  суб'єкти  підприємницької діяльності та  інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру. Права та обов'язки страхувальників передбачені пп. 6 п. 2 ст. 17 зазначеного Закону, в якій, зокрема, встановлено обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. А відповідно до ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленим цим Законом.

Крім того, частиною 1 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, яким для відповідача є календарний місяць. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, відповідно до частини 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. З ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі. У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Представник позивача не довів суду переконливість наведених в позовній заяві доводів, жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував доводи про безпідставність винесення та надання до виконавчої служби відповідачем вимоги № Ю-213 від 01.07.2010 р. на суму зростання боргу не надав, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови в позові позивачу.

          Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без  змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з вищезазначених підстав.

Керуючись ст.ст. 122, 197, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

         Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Бахмачцивільбуд" Закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд"  - залишити без задоволення.

         Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду  від  11 жовтня 2010 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                 Головуючий суддя:           

                                            

                   Судді:    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація