Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22- 250 /11                                         Головуючий у 1 інстанції: Риженко А.Г.                                                                                                          

                                                                                          Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       24 січня 2011 року                                                                           м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

            Головуючого:   Пільщик Л.В.

             суддів :             Краснокутської О.М.  

                               Сапун О.А.

            при секретарі    Петровій О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  ОСОБА_3 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ТД «Мир» Новомиколаївського району Запорізької області, ДП «ЦДЗК» в особі Запорізької РФ ДП «ЦДЗК»  про визнання договору оренди земельної ділянки, акту прийому-передачі земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки  в натурі недійсними та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, -

  ВСТАНОВИЛА

У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Торговий Дім Мир», ДП «Центр Державного Земельного кадастру» в особі Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання договору оренди земельної ділянки, акту прийому – передачі земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі недійсними та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, в якому зазначив, що між ним та ТОВ «Торговий Дім Мир» 26 квітня 2006 року був укладений строком на два роки договір оренди землі. при укладанні зазначеного договору сторонами не складався акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Земельна ділянка була передана відповідачу на підставі договору оренди від 26 квітня 2006 року та акту прийому – передачі об’єкту оренди від 26 квітня 2006 року строком на два роки, від імені орендаря зазначений договір був підписаний директором підприємства ОСОБА_5 в присутності позивача.

В квітні 2010 року у відділі земельних ресурсів позивач отримав екземпляр договору оренди від 26 квітня 2006 року та  при ознайомленні з ним з’ясував, що договір було зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 23 квітня 2009 року. При цьому договір оренди землі від 26 квітня 2006 року з додатками містить інший, ніж при укладанні та підписанні договору, перший аркуш та містить акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 26 квітня 2006 року, який сторонами не складався та який позивач не підписував.

Згідно з висновками спеціаліста – криміналіста № 55 від 26 травня 2010 року перша та друга сторінка в договорі оренди землі від 26 квітня 2006 року виконані не одночасно, підпис від імені ОСОБА_3 в графі «Орендодавець» в акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 26 квітня 2006 року виконано не ОСОБА_3

Також позивач зазначив, що акт визначення меж земельної ділянки в натурі підписаний 26 квітня 2006 року від імені орендаря директором ТОВ «Торговий Дім Мир»  ОСОБА_6, який на той час директором ТОВ «Торгівельний Дім Мир» не працював.

У зв’язку з вищевикладеним позивач просив суд визнати договір оренди землі від 26 квітня 2006 року, акт прийому – передачі земельної ділянки від 26 квітня 2006 року, акт визначення меж земельної ділянки в натурі  від 26 квітня 2006 року, укладені між ОСОБА_3 та ТОВ «Торгівельний Дім Мир» недійсними з моменту державної реєстрації договору оренди землі, зобов’язати Запорізьку філію ДП «Центр державного земельного кадастру» при державному комітеті України по земельних ресурсах скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 26 квітня 2006 року.

Рішенням  Новомиколаївського районного  суду  Запорізької області  від 16 листопада 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 звернулся до суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною( сторонами) вимог,які  встановлені частинами першою- третьою, п”ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до вимог ч.2 ст.15 Закону України „Про оренду землі” відсутність у договорі оренди землі  однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

           Із позовної заяви  ОСОБА_3 вбачається,що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та актів пред”явлені на підставі того,що  у них відсутні  істотні умови –зокрема,  строк,на який укладений договір, акт визначення меж земельної ділянки не складався, а самий договір сфальсифікований,оскільки укладався на 2 роки,а у  зареєстрованому договорі  встановлений строк його дії 5 років,аркуші  договору виготовлені  у різний час.

Згідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Із матеріалів справи видно,що  26 квітня 2006 року сторонами по справі був укладений договір оренди земельної ділянки, строком на 5 років.Договір зареєстрований 23 квітня 2009 року у  ЗРФ „Центр державного земельного кадастру”, про що свідчить запис  №040927400021 у Державному реєстрі від 23 квітня 2009 року.

Із змісту договору  видно,що він укладений у відповідності до вимог ст.ст.14,15,16 ,17 18,20   Закону України „Про  оренду землі” і ст.203 ЦК України, оскільки  відображає волевиявлення учасників договору,  містить у собі  домовленість сторін  з предмету договору оренди,  строк дії договору, розмір і форму орендної плати, умови використання земельної ділянки та інші істотні умови, передбачені  ст.15, а також4-6,11, 17, 19 Закону України  „Про оренду землі”.

Сторони, уклавши цей договір, виконували його і продовжують  виконувати  – позивач отримав  орендну плату  до 2009 року включно,  а орендар користується землею, переданою йому орендодавцем за актом  прийому- передачі  від 26 квітня 2006 року на підставі  укладеного договору і у відповідності до ст.17 Закону України „Про оренду землі”. Судова колегія вважає,що передчасна передача земельної ділянки орендарю до реєстрації договору  не  є підставою для визнання його недійсним.

Такою підставою не може бути і ствердження позивача про неодночасність виготовлення сторінок у договорі, оскільки позивач не надав суду доказів щодо укладання  і підписання ним  інших умов договору, а саме по собі неодночасне  виготовлення сторінок   проекту  договору не свідчить про зміну його змісту.

Позивачем не надані  суду будь-які докази, які б  на підставі  вимог ст.203ЦК України, Закону України „Про оренду землі” тягли за собою визнання  оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Не надані також докази і в частині заявлених вимог на підставі ст.230 ЦК України.

            Згідно до вимог  ст.202 ЦК України  правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов”язків.

Оскільки акти  прийому-передачі землі і визначення меж земельної ділянки не спрямовані на виникнення  прав і обов”язків сторін, а є лише  фіксуванням фактів у додання до  правочину- договору оренди- , то вони самі по собі не є  правочинами і не можуть   бути визнані судом недійсними, тому суд правильно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсними  цих актів.

Доводи апеляційної скарги про те,що ,укладаючи договір оренди землі з ТОВ „Торговий дім „Мир”у 2006 році позивач вважав,що укладає його з ТОВ”Мир”, про те,що укладання договору в с. Заливне суперечить вимогам ст.647 ЦК України, є неспроможними і не впливають на правильність висновків суду. Посилання на  те,що акт визначення меж  підписаний не позивачем, а іншою особою та інші доводи також не спростовують висновків суду по суті спору,оскільки  висновок  спеціаліста №55 від 26.05.2020року  здійснений не на підставі доручення суду,спеціаліст не попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і не досліджував у повному обсязі всі  матеріали справи .

Судом повно і всебічно з”ясовані обставини справи,що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені і застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Згідно до вимог ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308  ЦПК України, колегія суддів, -

                        УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного  суду  Запорізької області  від 16 листопада 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді: