Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 107 / 11                                         Головуючий  у  1 інстанції: Суркова В.П.

                                                                                                  Суддя-доповідач: Боєва В.В.                                        

У Х В А Л А

Іменем України

           19   січня   2011 року                                                                   м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Боєвої В.В.

Суддів:                     Денисенко Т.С., Коваленко А.І.                                          

При секретарі:         Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_2  на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя    від  01  листопада 2010 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Завод Укрелектроремонт” до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2010 року ТОВ „Завод Укрелектроремонт”  звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Позивач зазначав, що 03.11.2009 року на 285 км автодороги Харків-Сімферополь, автомобіль „Деу Ланос”, держномер НОМЕР_1  -  під керуванням ОСОБА_2 -  скоїв наїзд на автомобіль „Фольксваген”, держномер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, після чого автомобіль  „Деу Ланос” виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем «Мазда СХ-9» (держномер НОМЕР_3), що належить позивачеві   та під час ДТП  був під керуванням ОСОБА_3  

В результаті ДТП   автомобіль «Мазда СХ-9»   було пошкоджено,  а відповідно до звіту №  696 від 16.12.2009 року вартість матеріальної шкоди складає 146507,75 грн., вартість робіт по визначенню розміру матеріальної шкоди 430 грн.  

Позивач, посилаючись на те, що  причиною ДТП є грубе порушення відповідачем ОСОБА_2  п.п.12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, тобто, ДТП відбулось з вини відповідача, просив стягнути з відповідача на їх користь 146507,75 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 430 грн. в рахунок витрат на проведення визначення розміру матеріальної шкоди, 1465,08 грн. в рахунок сплаченого судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя  від 01 листопада 2010 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ „Завод Укрелектроремонт”  146507 грн. 75 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 1465 грн. 08 коп. судового збору, 430 грн. витрат на проведення експертизи, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2   подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення  суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних підстав.

На підставі  ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення  суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

За  змістом  ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольнивши позов,  суд  першої інстанції вірно посилався на  положення ст. ст. 1166, 1188, 1187, якими передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки і  внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

При цьому суд виходив з того, що  дорожня транспортна пригода сталася внаслідок  порушення водієм ОСОБА_2 – відповідачем в справі – пунктів  12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, а тому відшкодовувати спричинену  шкоду має винна особа.

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції  взяв до уваги неналежні докази – постанову про відмову в порушення кримінальної справи, адміністративну справу № 3-37/10 та висновок спеціаліста № 16-ВС від 01.04.2010 р. – на підставі яких  дійшов висновку щодо наявності  його вини в скоєнні ДТП.  При цьому суд  проігнорував наявність висновків експерта за результатами проведеної судової автотехнічної експертизи від 19.01.2010 р., де зазначалось, що водій  автомобіля «Мазда СХ-9» ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути ДТП.

Такі доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Як вбачається з мотивувальної частини судового рішення, суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України,   належним чином дослідив та оцінив наявні у справі докази. Зокрема, суд дослідив   постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.11.2009 року, висновок спеціаліста № 16-ВС від 01.04.2010 року та матеріали адміністративної  справи № 3-37/10, в межах якої проводилась судова автотехнічна  експертиза, висновки якої  від  19.01.2010 року  долучено до матеріалів цивільної справи (а. с. 103-107)  та обґрунтовано  дійшов  висновку, що дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогам п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України та знаходяться у причинному зв’язку  з ДТП.

При визначенні розміру відшкодування суд виходив з письмових доказів про обсяг та розмір спричиненої відповідачем шкоди, наданих позивачем – за звітом спеціаліста - автотоварознавця № 696 від 16.12.2009 року та акту прийому-передачі робіт від 16.12.2009 року  (а. с. 42-43) .

Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях.

З матеріалів справи видно, що  відповідач  не надав суду належних і допустимих доказів  на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Інші доводи апеляційної  скарги  є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та його представника,  висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним  чином перевірені і оцінені судом першої інстанції  і  не доводять  порушення судом першої інстанції  норм процесуального і матеріального права.

За таких обставин  судова колегія вважає,  що  підстав для  скасування рішення суду першої інстанції  не вбачається.

Керуючись ст. ст.307, 308, 314, 317, 319  ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя   від 01 листопада 2010 року  залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

  Головуючий:

Судді: