Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 116 / 11                                           Головуючий  у  1 інстанції: Козлова Н.Ю.

                                                                                                   Суддя-доповідач:  Боєва В.В.                                        

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

             19  січня   2011 року                                                                  м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:         Боєвої В.В.

Суддів:                     Денисенко Т.С., Коваленко А.І.                                          

При секретарі:         Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_2 на  рішення Ленінського  районного суду м. Запоріжжя   від  04 листопада 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у твердій грошовій сумі,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні  2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у твердій грошовій сумі.

В позовній заяві зазначала, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з  20 листопада 1992 року. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з нею Відповідач  лише частково забезпечує дитину, посилаючись на те, що у нього мінливий заробіток. З цих підстав просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі  розмірі 921 грн., що відповідає розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття.  

    Рішенням  Ленінського районного суду м. Запоріжжя  від 04 листопада  2010 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 921 грн. щомісяця, почавши стягнення з 13.09.2010 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів звернуто до негайного виконання.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2  подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення  суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти в розмірі ј частини всіх доходів щомісячно, але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

  Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає  задоволенню частково  з наступних підстав.

Згідно  пункту  1)  частини 1 статті  309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Так, суд першої інстанції,  задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_5, вірно посилався на  положення статей 180, 184 СК України, якими визначено  обов’язок батьків утримувати дитину  та передбачено підстави і порядок визначення розміру аліментів у частці від заробітку  (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі .

Також суд посилався на статтю  191 СК України,  відповідно до частини 1 якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Проте, зазначивши в резолютивній частині  рішення, що з відповідача на користь позивача стягнуто  аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі  921 грн. щомісячно,  що відповідає розміру  прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,   суд взагалі  не  взяв до уваги пояснення відповідача щодо  свого  матеріального становища  і  не   врахував ці обставини при визначенні розміру аліментів,  як-то передбачено статтею 182 СК України.

Згідно  пунктам  2), 3) частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я  та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів  інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Позивач, як в суді першої інстанції,  так і в засіданні суду апеляційної інстанції поясняла, що  відповідач  має  нерегулярний, мінливий дохід, оскільки являється підприємцем,  а тому просила визначити розмір  аліментів у твердій грошовій сумі.

Такі твердження позивача грунтуються на письмових доказах, які позивач надала суду першої інстанції. Зокрема, зі звіту ОСОБА_2 (суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи –платника  єдиного податку)  вбачається, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) складає:  за  1 квартал 2010 р. -  4387 грн., за 2 квартал 2010 р.  -  8698 грн., за 3 квартал  2010 р. – 12729 грн. (а. с. 21-23).

В  засіданні  суду першої інстанції  відповідач ОСОБА_2  не спростував  такі доводи позивача, але просив зменшити розмір аліментів, оскільки  цей дохід зазначено без врахування всіх обов’язкових платежів  - податків та внесків до відповідних установ і фондів, після оплати яких середньомісячний дохід в чистому вигляді становить лише 1004 грн.    Крім того  апелянт зазначив, що в добровільному порядку  також надає  матеріальну допомогу  дитині.

До апеляційної скарги відповідач  ОСОБА_2 додав письмові доказі – копії звітів до податкової служби і пенсійного фонду, копію  листа  ДПА України № 5792/7/17-2118 «Про визначення доходу, одержуваного платниками фіксованого податку», викладене в яких узгоджується з поясненнями сторін і свідчить про те, що чистий середньомісячний дохід  відповідача  складає приблизно 1004 грн.

З огляду на обставини справи  судова колегія вважає, що застосування  ст. 184  СК України не суперечить  нормам  сімейного права та не порушує права сторін, оскільки  розмір аліментів може бути згодом збільшений або зменшений судом на вимогу платника  або одержувача аліментів.

З урахуванням  обставин справи, а саме,  матеріального становища відповідача, який після удержання з нього аліментів в розмірі 921 грн. щомісяця  матимемо  в своєму розпорядженні лише  83 грн.,  колегія вважає за можливе змінити судове рішення в частині  визначення розміру аліментів, що підлягають стягненню  з відповідача ОСОБА_2

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам  норм сімейного права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.  307, 309, 314, 317  ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського  районного суду м. Запоріжжя    від 04 листопада  2010 року по цій справі  змінити. Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1  в розмірі 500 грн. щомісяця, почавши стягнення з 13.09.2010 року і до повноліття дитини.

 В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: