АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-176/2011 р. Головуючий у 1-й інстанції: Живлакова Г.О.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку.
В позові зазначила, що 27 травня 2009 року між нею та відповідачкою був укладений договір міни земельними ділянками, згідно якому їй у власність перейшла земельна ділянка площею 0,07 гектара на території Приморсько-Посадської сільської ради. Відповідачка в нотаріальну контору для посвідчення договору з'являтися відмовилась тому просить визнати укладений договір дійсним та визнати за нею право власності на придбану земельну ділянку.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 14 січня 2010 року позов задоволено. Визнано договір міни земельними ділянками, укладений 27 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, дійсним. Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,07 (нуль цілих сім сотих) гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, що належала відповідачці ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 квітня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01087400067. Визначено за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,03 (нуль цілих три сотих) гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приморсько-Посадської Сільської ради Приазовського району Запорізької області,що належала позивачці ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на землю НОМЕР_2 виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 9 листопада 2007 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010927700180.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду прокурор Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджується, що 27 травня 2009 року між позивачем та відповідачем був підписаний договір міни земельними ділянками, згідно якому позивачці у власність перейшла земельна ділянка площею 0,07 гектара на території Приморсько-Посадської сільської ради. Позивач посилається на те, що угода про всі істотні умови договору досягнуті, частково ним виконана, відповідач в нотаріальну контору для посвідчення договору з'являтися відмовилась тому на підставі ст. 220 ЦК України просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, суд першої інстанції визнав, що ці підстави позову доведені.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають як обставинам справи, так і нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін, оскільки такий правочин у обов’язковому порядку повинен пройти державну реєстрацію.
Крім того, згідно вимог п.п. "б" п. 15 Перехідних положень ЗК, заборонено не раніше ніж до 1 січня 2012 року відчуження будь-яким способом земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, земель сільськогосподарського призначення, на підставі цивільно-правових угод.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції зазначених вимог закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, дійшов необґрунтованих висновків про дійсність правочину та визнання права власності на земельні ділянки.
Виходячи з вказаного в задоволенні позову необхідно відмовити за відсутності правових підстав, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з вирішенням питання щодо повороту його виконання.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 380 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 14 січня 2010 року по цій справі скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.
Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,07 (нуль цілих сім сотих) гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, що належала до реєстрації ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на землю НОМЕР_1 виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 18 квітня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 01087400067, та поновити за ОСОБА_4 реєстрацію права власності на вказану ділянку.
Скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,03 (нуль цілих три сотих) гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приморсько-Посадської Сільської ради Приазовського району Запорізької області, що належала до реєстрації ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на землю НОМЕР_2 виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області 9 листопада 2007 року зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010927700180, та поновити за ОСОБА_5 реєстрацію права власності на вказану ділянку.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: