АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-181/11                                                         Головуючий у 1-й інстанції:                                                                                                      

                                                                                                                                         Лисенко Л.І.

                                                                Суддя-доповідач:  Денисенко Т.С.

                             УХВАЛА

                 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року                                                           м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                         Боєвої В.В.

Суддів                                     Коваленко А.І.

                                          Денисенко Т.С.

При секретарі:         Карацюпі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні гаражем,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні гаражем.

У позові зазначав, що 28.05.2002 року між ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_7 та ним було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 За вказаним договором ОСОБА_7 подарував, а він прийняв у дар цегляний гараж №1, площею 16,8 м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений гараж належав ОСОБА_7 на праві приватної власності.

Посилаючись на вищевикладене, просив усунути перешкоди у користуванні зазначеним гаражем, зобов’язавши ОСОБА_3 звільнити гараж, яким він безпідставно користується.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2010 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_3 звільнити гараж №1, розташований у дворі буд. АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доповідача, заперечення проти апеляційної скарги позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_9, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як установлено судом, гараж №1, загальною площею 16, 8 кв.м, що розташований у дворі житлового будинку по пр. АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі договору дарування, укладеному 28 травня 2002 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_10,  посвідченому приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованому орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 29 травня 2002 року в реєстровій  книзі №3 за р.№1410.

Відповідно до ст. 391 ЦК України  власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Встановивши, що зазначеним гаражем безпідставно  користується ОСОБА_3, на вимогу позивача гараж не звільняє, чим перешкоджає власнику користуватися ним, суд обґрунтовано задовольнив вимоги  позивача про усунення перешкод у користуванні гаражем, зобов’язавши відповідача  його звільнити.

Доводи апелянта про неправильність висновків суду, оскільки в суді є цивільна справа за позовом прокурора до ОСОБА_5 та О.О. про визнання недійсним договору відчуження гаражу не спростовують висновків суду, оскільки суду не надано доказів того, що на час розгляду справи позивач не являвся власником гаражу чи  про визнання недійсним зазначеного договору дарування. З повідомлення Орендного підприємства Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації від 05.01.2011 р. №81 вбачається, що право власності на спірний гараж зареєстровано за позивачем.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

керуючись ст.ст.   307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів -  

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 21 жовтня 2010 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: