АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-35/2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Дзярук М.П.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
При секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» - про визнання права власності,
ВСТАНОВИЛА :
У травні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 третя особа: ПАТ «УкрСиббанк» про визнання права власності.
В позові зазначав, що 04.06.2007р. між ним та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3, було укладено договір комісії, згідно якого він доручив відповідачу придбати цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої його реалізації, з метою отримання прибутку.
Після підписання договору комісії, у виконання його умов між відповідачем та ТОВ «Білоскло» було укладено договір купівлі-продажу від 12.07.2007р. зазначеного цілісного майнового комплексу, вартість якого склала 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень).
Відповідно до умов договору купівлі-продажу, зазначену суму відповідач повинна була перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «Білоскло» в період з 10.09.2007р. по 20.09.2007р. На виконання цього позивачем відповідно до умов договору комісії були передані відповідачу грошові кошти у розмірі 986 579,01 грн. 07.09.2007р. відповідач зазначену суму коштів внесла на свій рахунок в ПАТ «УкрСиббанк». Залишок суми у розмірі 13 420,99 грн. позивач передав відповідачу 14.09.2007р.
Факт отримання зазначених грошових коштів підтверджується квитанціями. Однак відповідачем не були виконані умови договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, оскільки нею не було здійснено оплату.
15.09.2007р. відповідачкою було надіслано йому листа, в якому вона повідомила, що з незалежних від неї підстав, вона була обмежена правом розпорядження своїм рахунком, відкритим в ПАТ «УкрСиббанк», так як банк безпідставно розпорядився не належним йому майном, а саме списав розпорядженням банку від 11.09.2007р. суму у розмірі 964 888,50 грн.
Різницю грошових коштів у сумі 21 690,51 грн., яка залишилася на рахунку та суму у розмірі 13 420,99 грн. відповідач повернула позивачу в жовтні 2007р. У зв’язку з тривалим невиконанням відповідачем договірних зобов’язань по оплаті вартості цілісного майнового комплексу, виконання доручених відповідачу зобов’язань втратило для позивача інтерес та 12.12.2008р. договір комісії було припинено.
На його неодноразові звернення до відповідача про повернення грошової суми у розмірі 964 888,50 грн., останньою були відхилені з посиланням на те, що банк відмовляється їх їй повертати.
20.02.2009р. на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою повернути гроші, яка була залишена без відповіді. Через зазначені обставини, позивач позбавлений можливості вільного розпорядження та користуванням своїм майном у вигляді грошових коштів, тому просив визнати за ним право власності на майно у вигляді грошових коштів в сумі 964 888,50 грн., що знаходяться в ПАТ «УкрСиббанк», а також стягнути в відповідача на його користь понесені судові витрати.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно у вигляді грошових коштів в сумі 964 888 грн. 50 коп ., що знаходяться на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в ПАТ «УкрСиббанк» (АКІБ «УкрСиббанк»).
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1 820 грн. (1700 грн. - судовий збір, 120 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).
В апеляційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 309 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Згідно п. 3) частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 317, 319, 321 ЦК України, якими визначено зміст права власності, обсяг та умови здійснення цього права і закріплено засади непорушності права власності, та на статтю 1011 ЦК України, згідно якою за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Також суд вірно застосував приписи статті 1012 ЦК України, якою визначено поняття умов договору комісії.
При цьому суд виходив з того, що між сторонами – ОСОБА_2 (комітент) та ОСОБА_3 (комісіонер) - 04.06.2007 року укладено договір комісії (а. с. 7-9).
На виконання умов договору комісії комісіонер ОСОБА_3 уклала з ТОВ «Білоскло» договір купівлі-продажу від 12.07.2007р. зазначеного цілісного майнового комплексу, вартість якого склала 1000 000 грн. (один мільйон гривень). За цим договором ТОВ «Білоскло» іменується як «Продавець», а ОСОБА_3, яка уклала цей договір як комісіонер, діючи за дорученням комітента ОСОБА_2 іменується як «Покупець» (а. с. 10-13).
За договором купівлі-продажу вартість предмету продажу – цілісного майнового комплексу (ЦМК) - визначена в розмірі 1 000000 грн.
Відповідно до умов п. 4.3 договору комісії комітент ОСОБА_2 передав комісіонеру ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі та у строки (з 10.09.2007р. по 20.09.2007р.), передбачені п. 2.1 вищевказаного договору купівлі-продажу від 12.07.2007 р.
Зокрема, ОСОБА_2 (комітент) 07.09.2007р. передав ОСОБА_3 (комісіонеру) кошти у розмірі 986 579,01 грн., а залишок суми у розмірі 13 420,99 грн. він передав комісіонеру 14.09.2007р.
Оскільки пунктом 2.2 Договору купівлі продажу від 12.07.2007 року передбачено, що розрахунки за придбаний ЦМК здійснюються Покупцем (ОСОБА_3) шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунка на рахунок Продавця, отримані від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 986 579,01 грн. відповідач ОСОБА_3 07.09.2007 року внесла на свій розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк» (а. с. 14).
Згідно з вимогами ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 4 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на обставини справи та дослідженні судом першої інстанції докази, судова колегія вважає доведеним, що грошові кошти, в сумі 986 579,01 грн., які відповідач ОСОБА_3 внесла 07.09.2007 року на свій розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк», є власністю позивача ОСОБА_2
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що грошові кошти не можуть бути предметом судового розгляду за позовом про визнання права власності на майно, оскільки грошові кошти в силу вимог ст. 184 ЦК України належать до родових, замінних речей.
Проте, такий довід апеляційної скарги спростовуються наступним.
Обгрунтування позивачем своїх позовних вимог витікає із визначення грошових коштів – як одного з видів майна. Зокрема, таке визначення має місце в главі 13 Цивільного Кодексу України «Речі. Майно», до якої включено статтю 192 «Гроші (грошові кошти)». Інші нормативні акти (зокрема, Наказ головного КРУ України «Про затвердження Методики проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання, п. 1.2) 09.10.2007 № 232) містять аналогічні визначення: майно – сукупність речей та інших цінностей (включаючи грошові кошти та нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших, передбачених законом, формах обліку майна цих суб’єктів.
Діюче законодавство не містить в собі приписів щодо неможливості захищати свої майнові права у такий спосіб, який обрав позивач ОСОБА_2, а згідно частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Інший довід апеляційної скарги містить посилання на те, що договір комісії від 04.06.2007 року викликає певні сумніви, та сторонами не додержано вимог щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 12.07.2007 року, тому ці договори не можуть бути належними доказами в справі.
Цей довід є необґрунтованим і спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Так, в справі міститься договір комісії від 04.06.2007 року, укладений сторонами – ОСОБА_2 (комітент) та ОСОБА_3 (комісіонер) (а. с. 7-9), який відповідає вимогам закону, не оспорюється сторонами, визнається ними, а тому підстав сумніватися в дійсності їх наміру не має.
Щодо посилань апелянта про недодержання нотаріальної форми договору купівлі-продажу від 12.07.2010 року, то такі посилання є неспроможними, оскільки зі змісту пунктів 3.1- 3.3, 4.2 Договору комісії вбачається, що комісіонер зобов’язаний укласти договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (ЦМК) не пізніше 20.07.2007 року, провести оплату у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, нотаріально посвідчити угоду купівлі-продажу протягом 1 (одного) календарного дня після надходження оплати (а. с. 7-8).
Зазначене повністю узгоджується із змістом пунктів 1.1, 1.2, 3.1. Договору купівлі-продажу від 12.07.2007 року, з яких вбачається, що право власності на ЦМК переходить до покупця з моменту перерахування коштів та нотаріального посвідчення договору, передача ЦМК здійснюється Продавцем Покупцю в 3-денний строк після нотаріального посвідчення цього Договору (а. с. 10-11).
Наведене свідчить про те, що письмовий договір купівлі-продажу від 12.07.2007 року, укладений на виконання доручення комітента комісіонером ОСОБА_3 з іншою особою – ТОВ «Білоскло» є попереднім і передбачав у разі виконання Покупцем (ОСОБА_3) вимог цього договору подальше нотаріальне посвідчення угоди купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.
Проте, довід апеляційної скарги, в якому зазначено, що оскаржуване рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на майно, яке знаходиться на розрахунковому рахунку № 26001028210900 в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк» неправомірно, оскільки грошові кошти 11.09.2007 року списані з рахунку фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 у розмірі 964888, 50 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11052599000 від 06.10.2006 року, заслуговує на увагу, оскільки при такому формулюванні резолютивної частини судового рішення порушуються права третьої особи.
Судова колегія також враховує пояснення представника позивача, який погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначив, що зміст позовних вимог полягав в тому, що позивач ОСОБА_2 фактично просив визнати за ним право власності на грошові кошти, які були внесені 07.09.2007 р. відповідачем ОСОБА_3 на її розрахунковий рахунок № НОМЕР_1.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга третьої особи – ПАТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню, а судове рішення підлягає зміні шляхом уточнення формулювання задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 вересня 2010 року змінити: Визнати за ОСОБА_2 право власності на майно у вигляді грошових коштів в сумі 964 888 грн. 50 коп ., що були внесені ОСОБА_3 07 вересня 2007 року на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві «УкрСиббанк».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: