АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-36/2011 р. Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н.І.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Боєвої В.В.
суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.
при секретарі: Карацюпі О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління житлового господарства Запорізької міської ради, комунального підприємства ВРЕЖО №13, приватного підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління житлового господарства Запорізької міської ради, КП ВРЕЖО №13 про визнання недійсним договору оренди.
В позовній заяві зазначала, що рішенням виконкому Запорізької міської ради №20/26 від 27.01.2005 року нежитлове приміщення загальною площею 79,20 кв. м в будинку АДРЕСА_1 передано в оренду на три роки приватному підприємцю ОСОБА_3 На підставі цього рішення, 25.02.2005 року між управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, КП ВРЕЖО №13 та ПП ОСОБА_3 був укладений договір оренди не житлового приміщення, розташованого в б. АДРЕСА_1 Вона є власником квартири №37 та заперечує проти оренди підвалу житлового будинку. Вважає, що підвальне приміщення є допоміжним приміщенням житлового будинку та на згідно Закону України ”Про приватизацію державного житлового фонду” належить на праві власності всім співвласникам будинку та окремо приватизації не підлягало. Управління житлового господарства Запорізької міської ради здійснило передачу в оренду підвального приміщення без згоди всіх співвласників житлового будинку, а тому просила визнати недійсним договір оренди не житлового приміщення в будинку АДРЕСА_1
Справа неодноразово розглядалась судами.
Останнім рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення .
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При розгляді справи судом установлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло № 236, виданого комбінатом «Запоріжсталь» 06.07.1993 року, позивачці ОСОБА_2 належить на праві власності Ѕ частина квартири АДРЕСА_1
Р ішенням виконкому Запорізької міської ради №20/26 від 27.01.2005 року нежитлове приміщення загальною площею 79,20 кв. м в будинку АДРЕСА_1 передано в оренду на три роки приватному підприємцю ОСОБА_3 На підставі цього рішення, 25.02.2005 року між управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, КП ВРЕЖО №13 та ПП ОСОБА_3 був укладений договір оренди нежитлового приміщення, розташованого в б. АДРЕСА_1
Згодом, 28.04.2005р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийняте рішення № 141/6, яким оформлено право комунальної власності на об’єкти нерухомості згідно з додатком, згідно якого до цих об’єктів належить підвал Х приміщення А-5 по пр. АДРЕСА_1 За територіальною громадою м. Запоріжжя в особі міської ради зареєстровано право власності на нежиле приміщення Х підвалу літера А-5 по пр. АДРЕСА_1 та 20.05.2005р. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно
Відмовивши в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції вірно посилався на положення статей 203, 215 ЦК України, якими встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, підстави визнання правочину недійсним, та статті 382 ЦК України, згідно якої власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Суд правильно встановив правовідносини сторін і застосував положення статей 1, 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду України». Так, за правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.
Слід зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.
Так, за ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Оскільки спірне підвальне приміщення не відноситься до категорії допоміжних і не є об'єктом права спільної власності співвласників будинку, на нього не розповсюджуються норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що предметом оспорюваного договору оренди є нежитлове приміщення.
Вирішивши спір, суд виходив з того, що позивач не довела суду обставин стосовно того, що спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням, як і не довела, що оспорюваний договір оренди цього приміщення має бути визнаний недійсним, оскільки по-перше, цим договором порушено права позивача та інших мешканців будинку, а по-друге, відповідачами не було дотримано вимог щодо нотаріального оформлення правочину.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які свідчать про те, що спірне приміщення все ж таки є допоміжним та має належати співвласникам будинку.
Такий довід апеляційної скарги спростовується наступним.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції належним чином з’ясував обставини справи, рішення ґрунтується на наданих сторонами письмових доказах, які досліджені та оцінені судом у відповідності до вимог статті 212 ЦПК України.
Зокрема, в рішенні суду з посиланням на висновок спеціаліста № 860 від 29.07.2008 р. ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» про результати обстеження підвалу, зазначається про те, що приміщення Х підвалу літ. А-5 житлового будинку № АДРЕСА_1 не є приміщенням технічним або підсобним для забезпечення експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування його мешканців, а є нежитловим приміщенням з самостійним цивільно-правовим статусом (т. 1, а. с. 159-160). За відомостями Орендного підприємства «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» спірний підвал складається з 4-х приміщень загальною площею 79,2 кв. м.
Зазначене не суперечить викладеному в висновках (від 02.12.2008 р.) про результати обстеження підвалу, зроблених фахівцем Запорізького відділення державного науково-дослідницького інституту будівельних конструкцій, в якому вказано, що в підвалі відсутні стояки питного та гарячого водопостачання, описано наявність розташованого в районі сходової клітини рубильнику електромереж, що запитує четвертий та частково третій під’їзди (т. 1, а. с. 226-230.)
Інший довід апеляційної скарги стосується того, що суд не врахував те, що раніше в підвалі знаходились сараї мешканців, в тому числі, сарай позивача.
Цей довід не знайшов підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спірне приміщення площею 79 м кв. за даними інвентаризаційної справи сараєм не є. Наявність в підвалі сараїв на час забудови у 1953р. не стосується спірних відносин. Позивач, не надавши суду доказів належності до приватизованої нею квартири приміщення спірного підвалу, не довела наявності ознак порушення оспорюваним договором оренди її прав або інтересів, які потребували б судового захисту.
Також правильність висновку суду першої інстанції підтверджується тими обставинами, що предметом спору по декількох справах, що розглядаються судами за позовами ОСОБА_2, є одне й теж приміщення – підвал Х літера А-5 площею 79,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 26 листопада 2010 року – в справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, Запорізької міської ради - третя особа: приватний підприємець ОСОБА_3 - про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 141/6 від 28.04.2005р., визнання недійсним свідоцтва про право власності територіальної громади Запорізької міської ради на частину підвалу позивачу ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову з тих підстав, що спірне приміщення – підвал Х літера А-5 площею 79,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 (яке є предметом спору і у даній справі) не є допоміжним.
Таким чином, суд першої інстанції, вирішивши даний спір, дійшов правильного висновку, що предметом оспорюваного договору оренди є нежитлові приміщення.
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію позивача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Го ловуючий:
Судді: