АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-379/11 Головуючий у 1-й інстанції: Іваніна Ю.В.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Дашковська О.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 листопада 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (надалі Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і договором поруки, -
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2009 року Банк звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що 11.01.2006 року між АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «Усвідомлення» укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав від Банку 140000 доларів США кредитних коштів на умовах їх повернення до 10.01.2011 року із сплатою 12,5% річних.
На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і відповідачем ОСОБА_2 того ж дня було укладено договір поруки, за яким останній зобов’язувався погасити борг ТОВ «Усвідомлення» в сумі наданого кредиту, сплатити відсотки за ним, неустойки і нанесених збитків у випадку неналежного виконання зобов’язань позичальником.
Позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 28.09.2009 року прострочена заборгованість боржника становила 50921,73 долар США. В зв’язку з чим, у Банка виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості, розмір якої в гривневому еквіваленті складає 408937,65 грн., яку Банк просив стягнути з відповідача.
Рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 листопада 2010 року позов задоволено частково. З відповідача стягнуто 408397,65 грн. заборгованості. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати. ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Судом встановлено, що 11.01.2006 року між АКБ «Райфайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ТОВ «Усвідомлення» укладено кредитний договір №TL06-002/18-003, за умовами якого останній отримав від Банку 140000 доларів США кредитних коштів на умовах їх повернення до 10.01.2011 року із сплатою 12,5% річних.
На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і відповідачем ОСОБА_2 того ж дня було укладено договір поруки №SR06-003/18-003, за яким останній зобов’язувався погасити борг ТОВ «Усвідомлення» в сумі наданого кредиту, сплатити відсотки за ним, неустойку і нанесені збитки у випадку неналежного виконання зобов’язань позичальником.
Позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 28.09.2009 року прострочена заборгованість боржника становила 50921,73 долар США. В зв’язку з чим, у Банка у відповідності до п. 1.10 кредитного договору виникло право вимагати дострокового погашення заборгованості, розмір якої в гривневому еквіваленті складає 408937,65 грн.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В апеляційній скарзі, вимагаючи скасувати рішення, ОСОБА_2 посилався на те, що
• суд не зупинив провадження у цій справі до розгляду іншої справи;
• справу розглянуто без фіксації судового розгляду;
• предметом кредитного договору була іноземна валюта, що є неприпустимим;
• договір поруки укладено без згоди особи, з якою відповідач проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу;
• суд безпідставно не зменшив розмір пені.
Проте вказані заперечення колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
Згідно ст.ст. 553-555 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, оскільки боржник ТОВ «Усвідомлення» не виконало свого обов’язку перед Банком, щодо своєчасного і повного повернення боргу за кредитним договором, Банк правомірно звернувся в суд із даним позовом до майнового поручителя боржника – ОСОБА_2.
У справі відсутні данні про наявність обставин, які б у відповідності до вимог ст. 201 ЦПК зобов’язували б суд зупинити провадження у справі.
В матеріалах справи відсутній носій із записом фіксації судового засідання через технічну неможливість зняття зробленого запису на оптичний носій.
Суд критично ставиться до заперечення відповідача щодо валюти кредитного договору. Оскільки укладення договору щодо іноземної валюти не є нікчемним правочином. Кредитний договір і договір поруки у встановленому законом порядку недійсними не визнано. Ні відповідачем ні ТОВ «Усвідомлення» такого позову не заявлено.
Не передбачено законом і отримання згоди другого з подружжя на укладення договору поруки, оскільки договір поруки не є договором щодо розпорядження спільним майном подружжя. Тим більше, законом не передбачено отримання такої згоди від особи, з якою поручитель проживає однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Суд обґрунтовано відмовив в прийнятті до уваги заперечення відповідача про зменшення розміру пені у відповідності до вимог ст. 533 ЦК, оскільки по-перше, її розмір складає лише 677,54 грн., а по-друге в матеріалах справи відсутні докази про наявність інших підстав, які б надали суду право здійснити таке зменшення.
Отже, доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену ним під час розгляду справи, і яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим по справі обставинам, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах і відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 22 листопада 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя суддя суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Дашковська О.В.