Справа №  2-а-98/11

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 січня 2011 року Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючий –                    суддя Ісаєвська О.  В. ,

при секретарі –                    Шалапуда Н. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про зобов’язання провести перерахунок та сплатити як дитині війни недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.06.2010 року по джату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат, зобовязати усунути порушення, а саме призначити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни, стягнути кошти, затрачені на правову допомогу у розмірі 300,00 грн., зобовязати утриматися від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, в якому просиввизнати дії відповідача такими, що були здійснені відповідачем без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст. 1175 ЦК України, ст. 268 ЦК України відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни; зобов’язати відповідача перерахувати та сплатити в повному обсязі, як дитині війни, недоплачене щомісячне підвищення до пенсії виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по дату винесення рішення у справі з урахуванням проведених виплат; зобовязати усунути порушення, а саме призначити щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути кошти, затрачені на правову допомогу в розмірі 300,00 грн., зобовязати відповідача утриматися від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказав, що бездіяльність відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

З метою з'ясування ситуації та відновлення свого порушеного права 01.12.2010 року позивач звернувся із відповідною заявою до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з проханням нарахувати і виплатити йому відповідні кошти починаючи з 2006 року. Відповідач в свою чергу відмовив позивачу у проведенні такого перерахунку та виплаті у повному обсязі 30% надбавки.

Ухвалою суду від 17.01.2011 року клопотання позивача про поновлення пропущеного строку було відхилено, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну 30% надбавку починаючи з 01.01.2006 року по 01.05.2010 року залишено без розгляду.

Позивач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Разом з тим, у позовній заяві просив не відкладати розгляд справи у разі його відсутності на судовому засідання, просив розглядати справу у його відсутності.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Разом з тим, представник відповідача подав до суду свої письмові заперечення. Відповідно до положень ст. 128 КАС України, судом було визнано за можливе справу розглядати у відсутності представника відповідача.

В своїх письмових поясненнях представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва – Ріпа С.І., проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до пенсії  позивачу в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", відповідачем не здійснено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" встановлює  правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 року, який набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачу у 2010 році підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не виплачувалося.

Отже, суд приходить до висновку що дії відповідача, щодо відмови в нарахуванні  та виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), а саме 30 % мінімальної пенсії за віком, в період з 01.06.2010 року є протиправними.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", установлено,  що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України  "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх соціального захисту"  та  "Про  жертви  нацистських переслідувань") до пенсії  або  щомісячного  довічного грошового утримання   чи   державної   соціальної  допомоги,  що виплачується   замість  пенсії,  підвищення  проводиться  у  таких розмірах:  з  22  травня  -  48,1  гривні,  з  1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який повинен забезпечувати виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Разом з тим, у вказаній Постанові Кабінету Міністрів України, відсутнє посилання на відповідну норму закону (назва закону, номер статті та ін.), яку даний підзаконний нормативно-правовий акт регулює, конкретизує.

Тому, суд приходить до висновку, що абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не регулює та не забезпечує виконання ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), яка полягає в виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.06.2010 року.

Суд вважає, що відповідачу для визначення механізму (розрахунку) розміру надбавки до пенсії дітям війни необхідно було виходити з наступного.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї відмови.

Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання відповідача провести нарахування та виплатити позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 22 травня 2008 року), а саме надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.06.2010 року, є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Разом з тим, витрати понесені позивачем на правову допомогу підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Постановою КМ України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» передбачено, що у разі якщо компенсація витрат на правову допомогу відповідно до закону сплачується за рахунок держави, то граничний розмір витрат обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

На час розгляду в суді даного адміністративного позову, розмір мінімальної заробітної плати становить 922 грн., а отже з державного бюджету підлягає відшкодуванню витрати на правову допомогу із розрахунку 922 х 5% : 100 = 46,10 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163, 256 КАС України,  суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період починаючи з 01 червня 2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 (три) гривні 40 копійок у відшкодування судового збору та 46 (сорок шість) грн. 10 коп. витрат на правову допомогу.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України відповідач – Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язаний постанову суду виконати негайно в межах зобов’язання нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за один місяць.  

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.     

Суддя                                                                                                              О. В. Ісаєвська