Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

Дніпропетровської області

                              Справа № 2-а-218/11

П О С Т А Н О В А

25 січня 2011 року суддя Інгулецького районного суду  м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Макарова Т.Ю., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання бездіяльності щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги протиправною та зобов’язання перерахувати і виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

                                                                 ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав та інтересів, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.01.2007 року по 01.12.2010 року; зобов’язати відповідача донарахувати та виплатити на її користь недоотриману суму підвищення до пенсії дитині війни у вищезазначеному розмірі за вищезазначений період.

    Ухвалою судді від 13.01.2011 року причини пропуску строку звернення до суду поважними не визнано, а позов в частині  заявлених позовних вимог за період з 01.01.2007 року по 20.06.2010 року  залишено без розгляду. Тому розглядаються вимоги позивача за період з 21.06.2010 року по 01.12.2010 року.

         Відповідач 24.01.2011 року надав суду заперечення, позов не визнає. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що дії Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України.

        Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги за вищезазначений період  підлягають задоволенню з таких підстав.

        Позивач має статус «дитини війни», що підтверджуються наданими суду паспортом позивача та пенсійним посвідченням /а.с. 6, 7/. Згідно інформації  відповідача  підвищення до пенсії, як «дитині війни»в 2010 році було нараховано та щомісячно виплачувалось позивачу у розмірі 49,80 грн. /а.с. 8, 9/.         

      Відповідно до статті 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, «дітям війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

       Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України № 2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

       Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008          рік»N 107-VІ від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1V в новій редакції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV.

        Згідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, суд вважає, що для підвищення розміру пенсії позивачеві слід застосовувати саме це визначання мінімальної пенсії за віком, тому заперечення відповідача з цього приводу не приймаються судом.

       Статтею 52 Закону  України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року (із змінами від 13 травня 2010 року) був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня — 695 гривень, з 1 квітня —706 гривень, з 1 липня —709 гривень, з 1 жовтня —723 гривні,  з 1 грудня —734 гривні.

         Враховуючи, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинною у наведеній вище редакції на цей час і відповідачем   до цього часу не застосовується,  суд вважає що бездіяльність відповідача щодо не донарахування  зазначеної допомоги та її виплаті  за період з 21.06.2010 року по 01.12.2010 року є протиправною, а позовні вимоги щодо зобов’язання донарахувати та виплатити зазначену допомогу у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та  частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та з врахуванням фактично виплачених сум,  є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 22, 46, 48,  64, 152 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 11, 94, 99, 159-163, 183-2, 256 КАС України,

                                                         П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

       Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 21 червня 2010  року і по 01 грудня 2010 року.

        Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області провести ОСОБА_2 нарахування  щомісячної доплати  до пенсії  згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період  з 21 червня 2010 року по 01 грудня 2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум цієї допомоги.

       Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  судовий збір у розмірі 3 (три) грн.. 40 копійок.

      Постанова підлягає негайному виконанню в межах сум  стягнення за  один місяць.

      Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу  на протязі 10 днів з дня отримання копії постанови.

      Суддя