Копія:                                                        

                      Справа № 2 – 89 /11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

21  січня   2011 року                                                               Коростенський міськрайонний суд                  

                                                                                                          Житомирської області

в складі: головуючого – судді       Кондратюка А.Д.        

                при секретарі                   Кривой Л.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростені цивільну справу позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватного нотаріуса ОСОБА_6, третя особа: орган опіки та піклування Коростенської міської Ради народних депутатів про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання квартири об'єктом спільної сумісної власності, поновлення процесуального строку та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, та визнання права власності на 2/3 частини квартири,  суд    

 в с т а н о в и в :

    Відповідно до позовної заяви по даній справі, (основної та додаткової), позивачки ОСОБА_1 та її неповнолітня дочка ОСОБА_2 звернулися з позовом до бувшого чоловіка та батька – ОСОБА_3 в якому вказували слідуюче.

    Сторони по справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, перебували в зареєстрованому шлюбі, з 20.07.1991 року.

ОСОБА_2 – їх дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За рішенням суду від 25.01.2002 року шлюб між подружжям ОСОБА_2 було розірвано.

Але вони продовжували проживати однією сім’єю, до червня місяця 2009 року.

За період спільного проживання сторін, однією сім’єю, за їх спільні кошти, ними було куплено, з оформленням на відповідача ОСОБА_3, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, у співвідповідачів – подружжя ОСОБА_5. В дану квартиру сторони ОСОБА_3 вселилися, та зареєструвалися в ній на постійне проживання 16.01.2003 року.

У зв’язку з погіршенням взаємовідносин подружжя ОСОБА_3, позивачки змушені були, в червні місяці 2009 року переїхати на тимчасове проживання в місто Житомир. Але повернутися на спірну житлову площу вони не змогли, оскільки відповідач ОСОБА_3 поміняв замки вхідних дверей спірної квартири.

У зв’язку з цим, позивачі ОСОБА_3 просили встановити факт спільного проживання їх однією сім’єю з відповідачем ОСОБА_3, з 28 лютого 2002 року по червень місяць 2009 року, визнати спірну квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності.

А також, просили визнати частково недійсним, як невідповідний закону правочин - договір купівлі-продажу спірної квартири від 07.11.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 за №6660, та визнати за позивачками право власності на 2/3 частини квартири. Посилались на те, що оформивши даний договір на себе, відповідач тим самим позбавив її та дочку права власності на користування спірним житлом.

У зв’язку з тим, що строк позовної давності для вирішення даного спору судом сплив, то позивачі просили поновити даний строк.  При цьому посилалися на те, що спірною квартирою, купленою за кошти сім’ї, спільно, вони, наряду з відповідачем, користувалися на протязі майже семи років, та були постійно зареєстровані на даній житловій площі.

А те, що їх права на дане житло порушено, їм стало відомо лише в 2009 році, коли вони не змогли повернутися у спірну квартиру, оскільки відповідач ОСОБА_3 перешкоджає їм в цьому до теперішнього часу.

Відповідно до даних позовних вимог позивачів, співвідповідачами по справі були визнані приватний нотаріус ОСОБА_6 та подружжя ОСОБА_5 – сторона по договору купівлі-продажу спірної квартири.

В судовому засіданні позивачі свій позов підтримали. Пояснили, що однією сім’єю, після розлучення подружжя ОСОБА_3, вони проживали до червня місяця 2009 року. Весь цей час, вели спільне домашнє господарство, разом відпочивали, турбувалися за дитину, тощо.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував. Пояснив, що спірну квартиру він купляв у подружжя ОСОБА_5 для себе, особисто.

Разом з тим, він не заперечував, і не заперечує проти того, щоб спірною квартирою користувалася дочка – неповнолітня позивачка ОСОБА_2.

Співвідповідачі по справі – ОСОБА_6, та подружжя ОСОБА_5 заперечень проти позову не надали.

До суду не з’явилися на розгляд справи.

Представники органу опіки та піклування Коростенської міської Ради народних депутатів, як третьої особи по даній справі, неодноразово в судових засіданнях, та у письмових зверненнях, підтримували позовні вимоги позивачів. Просили суд урахувати інтереси неповнолітньої ОСОБА_2 при розгляді даної справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши документи, та матеріали даної справи, як докази по справі, оцінивши всі дані докази, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивачів ОСОБА_2 задовольнити частково, виходячи з слідуючого.

Як встановлено судом, подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.07.1991 року, від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після розірвання шлюбу судом 25.01.2002 року, сторони продовжували свої сімейні відносини до червня місяця 2009 року, проживали однією сім’єю, вели спільне сімейне господарство, разом відпочивали, тощо.

Дану обставину стверджують оглянуті, та досліджені в суді, як докази – матеріали цивільної справи №2-311 за 2002 рік.

Про це свідчать також численні фотографії, оглянуті в судовому засіданні, заперечень проти яких відповідач ОСОБА_3 не мав, лист профспілки залізничників (а/с 131) про надання сім’ї сторін сімейних путівок на оздоровлення в 2007 та в 2008 роках, довідка ВЖРЕП №4 м.Коростеня від 11.01.2011 року за №75, та довідка зі школи і поліклініки (а/с 16,17).

Крім того, дану обставину підтвердили в суді і свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Свідки пояснили, що до червня місяця 2009 року сторони по справі – подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_2, жили однією сім’єю, мали спільний сімейний бюджет, разом проводили всі сімейні та інші свята, разом відпочивали, тощо.

Суд не має ніяких підстав, щоб не вірити поясненням даних свідків, а тому, суд бере їх до уваги, як докази, які наряду з іншими, відповідач ОСОБА_3 не міг спростувати, за відсутності мотивів та доказів для такого спростування.

Суд вважає, також, що для визнання частково недійсним вищезгаданого договору купівлі-продажу спірної квартири, яка, як встановлено судом, була придбана сторонами спільно, для їх сім’ї, хоч і була оформлена на ім’я відповідача ОСОБА_3, необхідно врахувати слідуюче.

Для придбання даної квартири були витрачені гроші сім’ї сторін, а також батьків позивачки ОСОБА_1.

Про це свідчать, наряду, з поясненнями в суді позивачки ОСОБА_1, та її матері ОСОБА_8, їх розписки від 06.11.2002 року (а/с 14,15,18,19), про передачу позивачці для купівлі спірної квартири 1200 (одна тисяча двісті) доларів США.

Відповідач ОСОБА_3, не заперечував проти факту складання даних розписок, що не має значення для розгляду даного позову.

В той же час, він не заперечував того факту, що дана сума грошей була надана ОСОБА_8 для купівлі спірної квартири.

Та обставина, що спірна квартира купувалася сторонами ОСОБА_3 для спільного користування і проживання їх сім’ї , підтверджується і дослідженою в суді довідкою ВЖРЕП №4 м.Коростеня від 11.01.2011 року за №75 про те, що зареєстрована в даній квартирі вся сім’я була одночасно, в один день – 16.01.2003 року.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, цей правочин - договір купівлі-продажу спірної квартири слід визнати недійсним за наявності доказів по справі з цього приводу, що свідчать про порушення прав та законних інтересів позивачів дією даного правочину.

Спроба відповідача ОСОБА_3 заперечити дану вимогу позивачів  – безпідставна.

У зв’язку з цим, слід визнати частково недійсним вищезгаданий договір купівлі-продажу сторонами ОСОБА_3 спірної квартири на ? його частину, оскільки дана квартира купувалася ними для спільного користування їх сім’ї і використані були, при цьому, кошти обох – ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

За ОСОБА_1 слід також визнати право власності на ? частину спірної квартири.  Тим самим частково задовольнити позовні вимоги.

Підстави для визнання вищезгаданого договору недійсним на 2/3 його частини, як і підстави для визнання за позивачкою права власності на дану частину квартири  відсутні.

При таких обставинах, не можуть бути задоволені, як безпідставні, і вимоги позивачки щодо визнання спірної квартири об'єктом спільної сумісної власності сторін.

При визнанні частково недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, та визнанні за позивачкою права власності на частину даної квартири – її вимоги в цій частині зайві.

Факт проживання сторін однією сім’єю по червень місяць 2009 року доведений судом, та підлягає встановленню.

Невизнання відповідачем позовних вимог взагалі, суд вважає безпідставним.

Суд вважає, що не визнаючи позовних вимог по даній справі, відповідач ОСОБА_3, посилаючись на недостовірні докази та свідчення своїх родичів і знайомих, (які оцінюються судом критично, як намагання сприяти відповідачеві у його незаконних діях проти позивачки ОСОБА_1, та неповнолітньої дочки сторін – ОСОБА_2.), тим самим порушує права та законні інтереси позивачів.

Суд вважає також, що підлягають поновленню строки позовної давності для звернення позивачів до суду за вирішенням даного спору, відповідно до ст.ст.257,267 ЦК України, як порушені з поважних причин.

Сторони купили спірну квартиру для сім’ї сторін і їх неповнолітньої дочки, та користувалися нею, як співвласники. І лише після червня місяця 2009 року їх права, позивачів, були порушені відповідачем - його незаконними діями. Тому вони звернулися, після цього, до суду за захистом своїх прав та інтересів, і дана причина пропуску строку позовної давності вважається судом поважною.  

    Виходячи з наведеного вище та керуючись ст.ст.6-11,60,73,213,214,215,217,218-220 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст.203,215,217,236,257,267,392,393 Цивільного кодексу України, ст.ст.70,74 Сімейного кодексу України, суд

 в и р і ш и в :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

    Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири від 07.11.2002 року, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_6 за №6660 на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 за позивачкою ОСОБА_14.

Вважати встановленим факт проживання сторін по справі, ОСОБА_1 і неповнолітньої дочки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім’єю з ОСОБА_3 в період з 28.02.2002 року по червень місяць 2009 року.

Процесуальний строк позовної давності за даною позовною заявою поновити.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставністю вимог.

Строк оскарження рішення в апеляційному порядку – десять днів з дня ознайомлення сторін з мотивованим рішенням, яке буде складено 24 січня 2011 року.      

Суддя: (підпис):

Копія: З оригіналом згідно: суддя: