Справа  № 2-а-649/11

Категорія 70

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.01.2011 Першотравенський міський суд Дніпропетровської області  в складі:

          головуючої-судді:           Янжула Світлана Анатоліївна

при секретарі Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Першотравенську Дніпропетровської області  справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про продовження терміну звернення до суду, про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно відмови у підвищенні пенсії дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня  2010 року ОСОБА_2 звернулася  до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про продовження терміну звернення до суду, про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно відмови у підвищенні пенсії дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії, оскільки через похилий вік,погане самопочуття не могла звернутися до відповідача,а грубе порушення її прав ,що на момент винесення рішення Конституційним  Судом тривало понад два роки, їй стало відомо тільки після звернення до відповідача,який надав їй довідку про розмір сплачених надбавок як дитині війни, визнання відмови у виплаті підвищення до пенсії  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком Управлінням Пенсійного фонду України у місті Першотравенську незаконною,стягнення на її користь  з Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ  недоплаченого їй щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2010 рік як дитині війни, проведення відплат та зобов’язання відповідача нарахувати їй щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»надалі при нарахуванні пенсії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що їй, як дитині війни повинне виплачуватись щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але відповідач надбавку до пенсії у встановленому розмірі їй не нараховував та не виплачував. Такі дії відповідача є протиправними, такими, що суперечать Конституції України та Законам України.

Позивачка просить розглянути справу у її відсутність.

Ухвалою суду від 21 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання відмови у виплаті підвищення до пенсії  незаконною, стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни залишено без розгляду в частині заявлених позовних вимог  з 01 січня 2010 року до  17 червня 2010 року у зв’язку з закінченням шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідач у справі Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенську Дніпропетровської області в судове засідання не з’явилася, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності,  просить залишити адміністративний позов  без  задоволення та адміністративну справу розглянути без  участі відповідача в порядку письмового провадження.

Дана справа розглянута  в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість решти позовних вимог позивача  за  період з 17 червня 2010 року до 17 грудня 2010 року, в межах заявлених позовних вимог,суд вважає, що  позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач відповідно до ст. І Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.06, набув статусу «дитина війни», що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», у тому числі право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Першотравенську. Як особі, що має статус «дитини війни», позивачу в  2010 році  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»призначалося та виплачувався частково у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530,з   01 жовтня 2008 року по теперішній час по 49,8 гривень щомісячно,що підтверджено наданими суду запереченнями  на позов.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.06 дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»змінено, встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № у справі № 1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат,які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат,які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати,в абсолютних сумах у межах асигнувань,передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат,вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини,оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже нарахування та виплата у 2009 році та у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,що виплачується замість пенсії,повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вирішуючи позовні вимоги позивача по суті суд приходить до наступного:

Оскільки ухвалою суду від 21 січня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2  до Управління Пенсійного Фонду України в м.Першотравенську  Дніпропетровської області про продовження терміну звернення до суду, про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно відмови у підвищенні пенсії дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії за період з 01 січня 2010 року по 17 грудня 2010 року залишено без розгляду в частині заявлених позовних вимог  з 01 січня 2010 року до 17 червня 2010 року у зв’язку з закінченням шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав,суд вирішує решту позовних вимог   за період з 17 червня 2010 року до 17 грудня 2010 року  в межах заявлених позовних вимог.

Виходячи з наведених норм, п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.00, в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, керуючись ч.3 ст. 150 Конституції України, суд вважає, що  за період з 01 січня 2010 року до 01 червня 2010 року позивачу повинно здійснюватись нарахування та виплата підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача  за період з 01 січня 2010 року до 17 грудня 2010 року підлягають частковому задоволенню.

Суд вважає неправильною вимогу позивача про стягнення з відповідача підвищення пенсії за вказаний період.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування. їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може здійснювати розрахунок суми підвищення до пенсії дитині війни, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, внаслідок чого суд повинен зобов'язати відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З урахуванням наведених обставин  суд вважає,що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльності відповідача  відносно виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі,передбаченому ст.6 Закону № 2195-1У-30 відсотків мінімальної пенсії за віком,та зобов’язання відповідача перерахунку та виплаті на користь позивача  підвищення до пенсії  в розмірі,передбаченому ст..6 Закону України № 2195-1У за період з 17 червня 2010 року до 17 грудня 2010 року,тобто  в межах шестимісячного строку для звернення до суду за захистом своїх прав ,та в межах заявлених позивачем вимог, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком .

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Передбачене ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання соціальної допомоги, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Також суд вважає помилковим посилання відповідача на п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.08 № 530, яким встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії. При нарахуванні позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни має застосовуватися саме Закон України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки Закони України мають вищу юридичну силу.

Згідно зі статтями 113, 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України; забезпечує виконання Конституції і законів України; видає постанови і розпорядження виключно в межах своєї компетенції.

Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік.

Відсутність грошових коштів на виплату підвищення до пенсії в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус дитини війни, права на отримання такої надбавки. Закон України не обмежує таке право наявністю фінансування.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни».

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

З огляду на вищевказане, суд дійшов  висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу як дитині війни ,вважаючи позовні вимоги позивача про стягнення на його користь сум підвищення до пенсії необґрунтованими.

На  підставі викладеного,  ст. ст. 2,4,6,8,9,19,69,94,102,104,159,160,163 КАС України, ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-1У суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Першотравенську Дніпропетровської області про продовження терміну звернення до суду, про визнання неправомірною бездіяльності відповідача відносно відмови у підвищенні пенсії дітям війни та зобов’язання вчинення перерахунку пенсії задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенську Дніпропетровської області щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 в розмірі,передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  за період  з 17 червня 2010 року до 17 грудня 2010 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Першотравенськ Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії  згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 17 червня 2010  року до 17 грудня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці,яка була виплачена у цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати  по справі у розмірі 3,40 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,яка її подає,до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу,а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу,було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді,то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           С. А. Янжула