Справа № 2-905/ 2010  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  28 грудня 2010 року   Чорноморський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

головуючого судді -                                Єрохіної І.В.  

при секретарі -                                         Рудай Д.С.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Чорноморське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа управління земельних ресурсів Чорноморського району про усунення перешкод у реалізації конституційного права власності на землю, визнання недійсними державних актів  

в с т а н о в и в:  

  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації конституційного права власності на землю, визнання недійсними державних актів, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно договору дарування від 02.10.2009 року між нею та ОСОБА_3, яка була її матір’ю, вона стала власницею житлового будинку по АДРЕСА_1.  Оскільки  ОСОБА_3 свого часу не оформила право власності на земельну ділянку, то в даний час позивачка вимущена оформлювати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на який розташований житловий будинок. Вона звернулась до ТОВ «Геоконсалтинг» для розробки та оформлення технічної документації. Оформлення технічного звіту практично виконано в повному обсязі, але вона не може провести узгодження меж землекористування зі суміжним землекористувачем, а саме – відповідачем ОСОБА_2 з тих підстав, що відповідач не підписує узгодження меж. Вважає, що відповідач повинен привести свої правовстановлюючі документи у відповідність до вимог діючого земельного законодавства, а саме: присвоїти земельним ділянкам кадастрові номери, прив’язати геодезичні координати своїх земельних ділянок до Державної системи координат 1963 року. Крім того, конфігурація та фактична площа земельних ділянок ОСОБА_2 не відповідає дійсності. Таким чином, відповідач створює позивачці перешкоди у реалізації її конституційного права на користування землею. Просить зобов’язати відповідача усунути перешкоди у реалізації конституційного права власності на землю та зобов’язати його привести свої правовстановлюючі документи на земельні ділянки по АДРЕСА_2 у відповідність до вимог діючого земельного законодавства.  

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пояснили згідно до вищевикладеного, крім того, уточнили позовні вимоги, просили визнати недійсними та скасувати державні акти на право власності на земельні ділянки, яки видані ОСОБА_5 12.11.2001 року на земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану  по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,015 га, яка розташована за цією ж адресою,  з тих підстав, що вони недійсні, оскільки не мають кадастрового номеру та геодезичні координати не прив’язані до системи координат, яка діє в даний час на території України..  

Відповідач та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що ОСОБА_2 не перешкоджає позивачці у реалізації її права на землю. До нього за договором дарування перейшло право власності на земельні ділянки площею 0,15 га, розташовану  по АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,015 га, яка розташована за цією ж адресою від його матері ОСОБА_5. Державні акти мати отримала 12.11.2001 року. Він переоформив державні акти на своє ім’я. Повторно межі з суміжним землекористувачем він не узгоджував. Вважає, що раніше видані держакти є дійсними та підлягають заміні в разі добровільного звернення громадянина.  ОСОБА_1 фактично розробила технічну документацію на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Але для цього не вистачає лише його підпису як суміжного землекористувача. Він в свою чергу відмовляється ставити свій підпис під узгодженням меж, оскільки мають місце декілька рішень судів, які розглядали справи між ним та ОСОБА_3 щодо меж суміжних земельних ділянок. Позивачка ОСОБА_1 представляла інтереси ОСОБА_3 в суді та знає всю ситуацію. Пояснив, що він не перешкоджає позивачці у реалізації її права на землю, він згоден узгодити  межі земельних ділянок, але тільки після того,  як позивачка виконає рішення судів. Крім того, до позовних вимог про визнання недійсними державних актів на ім’я ОСОБА_5, то просить застосувати строк позовної давності.  

Представник 3-ї особи в судовому засіданні пояснив, що державні акти, видані на ім’я ОСОБА_5 є дійсними, але координати повинні знаходитись в Державній системі координат 1963 року. При ухваленні рішення поклався на розсуд суду.  

За правилами частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

  Відповідно до п. 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними  засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність і розумність.    

Тому на суд, при розгляді будь-якої справи, покладений обов’язок забезпечувати конституційний принцип рівності всіх без виключення перед законом і судом та справедливий       баланс між правом особи на захист її прав судом та обов’язком такої особи неухильно додержуватися законів України, не посягати на права інших людей (стаття 68 Конституції України), учасників цивільних відносин.  

Згідно ч. 1 ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.  

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Чорноморського районного суду від 02.11.2005 року (а.с. 18), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 10.01.2006 року (а.с.19) та ухвалою Верховного Суду України від 14.07.2006 року (а.с. 20-21) 16.12.2000 року були оформлені 2 акти опису встановлення і узгодження меж земельної ділянки АДРЕСА_2, один – на земельну ділянку площею 0,0115 га, в якому є підпис суміжного землекористувача ОСОБА_3, та зазначено, що межа між домоволодіннями проходить по забору з буту. 12.11.2001 року ОСОБА_5 – матері відповідача були видані два державних акта на право власності на землю – на земельну ділянку площею 0,15 га та на земельну ділянку площею 0,0115 га по вул.. Ломоносова,33. По договору дарування від 15.04.2002 року ОСОБА_5 подарувала належне їй домоволодіння АДРЕСА_2 та земельні ділянки площею 0,15 га та 0,0115 га по зазначеній адресі своєму сину – позивачу по справі ОСОБА_2 Ним були отримані державні акти на вказані земельні ділянки на своє ім’я, акти опису, встановлення і узгодження меж земельної ділянки не оформлялись, а були внесені зміни у раніше складені акти опису, встановлення та узгодження меж щодо зміни власника земельних ділянок на підставі договору дарування. Вищевказаним рішенням суду встановлено, що границею між суміжними земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є пряма лінія. Порушень меж земельної ділянки з боку ОСОБА_2 не встановлено. Вказаним рішенням від 02.11.2005 року відмовлено в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення  перешкод у користуванні земельною ділянкою та визнанні недійсним державного акті на земельну ділянку на ім’я ОСОБА_2  

    Рішенням Чорноморського районного суду від 01.07.2009 року (а.с. 36-38) та додатковим рішенням від 09.09.2009 року (а.с. 39), залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 11.03.2010 року (а.с. 40)  задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Згідно цього рішення було зобов’язано ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 5,3975 кв.м. (довжиною 6,35 м шириною 0,85 м, розташовану в місці знаходження огорожі з каміння-черепашника довжиною 6,35 м зі сторони переднього фасаду та знести огорожу довжиною 6,35 м по передньому фасаду зі сторони вул.. Ломоносова в смт. Чорноморське, знести самовільну будову літер «У» та зобов’язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку площею 1,1025 кв.м розташовану в місці знаходження будови літер «У», зобов’язати ОСОБА_3 викорчувати дерева і кущі, розташовані на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та зобов’язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_2 в будівництві нової огорожі замість старої бутових на межах земельних ділянок.  

    Відповідно до ст.. 61 ч. 3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, в суді знайшло підтвердження того, що з боку ОСОБА_3 чинились перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою.  

    Судом також встановлено, що ОСОБА_3 подарувала 02.10.2009 року будинок АДРЕСА_1 своїй доньці ОСОБА_1 – позивачці по справі. У зв’язку з цим, позивачка стала землекористувачем земельної ділянки АДРЕСА_1.  

    Відповідно до ст.. 120 ЗК України при переході права власності на будівлі та споруди переходить право користування земельною ділянкою на який розташована споруда. Таким чином, до ОСОБА_1 переходять обов’язки боржника по виконанню рішень суду, яки стосуються зазначеної земельної ділянки та яки пов’язані з особою власника будинку.  

Згідно до п. 2 Постанови КМ України № 449 від 02.04.2002 року раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Той факт, що відсутність земельної ділянки ОСОБА_5 (ОСОБА_2) в системі Державного земельного кадастру є підставою для визнання його недійсним не заслуговує уваги.  

Крім того, слід зазначити, що на підставі  ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо   меж   земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування   меж районів у містах.    

Встановлення судом меж земельних ділянок не відповідає вимогам закону, оскільки вирішення цих питань входить в компетенцію  спеціальних органів.  

На підставі ст. 1 Закону України «Про землеустрій» межування земель - комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних утворень, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка.  Тобто межування потребує спеціальних знань, а також повноважень щодо проведення зазначеного комплексу робіт. Зі статей 25 та 26  вищезазначеного Закону слідує, що проекти землеустрою щодо  впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань є видом документації із землеустрою, розробниками цієї документації є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Тобто діючим законодавством встановлено особливий порядок встановлення та відновлення  меж земельних ділянок із визначенням спеціальних суб’єктів, які мають право на здійснення цих функцій, і суд, а також експерт не мають повноважень щодо розробки документації із землеустрою.  

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує право власника майна визнається судом незаконним та скасовується.  

Суд не може прийняти до уваги довід представника позивача відносно того, що и фактичний розмір земельної ділянки належної ОСОБА_5 не відповідає її розміру відповідно до державного акту, оскільки це питання вже вирішувалось судом.  

Суд  вважає, що підстави для визнання державного акту недійсним відсутні, оскільки межі земельної ділянки встановлені у державному акті, узгодженні з суміжним землекористувачем.  Суд також зазначає, що позивачка пропустила строк позовної давності, передбачений ст.. 257 ЦК України щодо визнання державного акту на ім’я ОСОБА_5, виданого 12.11.2001 року. З заявою про поновлення строку позовної давності до суду не зверталась.  

Таким чином,  позовні вимоги позивача відносно  визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку від 12.11.2001 року виданих ОСОБА_5, є необґрунтованими.  

    Також в судовому засіданні не знайшло підтвердження перешкод з боку ОСОБА_2 у реалізації ОСОБА_1 конституційного права власності на землю.    

керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа управління земельних ресурсів Чорноморського району про усунення перешкод у реалізації конституційного права власності на землю, визнання недійсними державних актів – залишити без задоволення.  

Рішення  може  бути  оскаржено  в  апеляційному  порядку до апеляційного  суду   АРК  через  Чорноморський районний суд  АРК  в 10-ти  денний  строк  з  дня проголошення  рішення.  

  Суддя                                                                                                    Єрохіна І.В.