ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 923/216/21

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Колоколова С.І., Разюк Г.П.,

секретар судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» - Михайлик Л.Г.,

від ПрСГП «Садове» - Воронюк М.О.,

від ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 (суддя Закурін М.К.)

за позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до: 1. Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове»

2. ОСОБА_1

про стягнення 5 169 242,71 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2021 року АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Товариство, позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» (далі - Підприємство, відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення з відповідачів 5 169 242,71 грн. за договором поставки зерна майбутнього врожаю, а саме: 2 280 000,00 грн. основної заборгованості, 1 333 800,00 грн. пені, 652 367,75 грн. відсотків річних, 570 000,00 грн. штрафу та 333 074,96 грн. курсової різниці.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням СГ підприємством «Садове» умов договору поставки зерна у встановлений договором строк. Зобов`язання СГ підприємства «Садове» за договором поставки забезпечено, у тому числі, договором поруки від 21.01.2020, укладеним між позивачем та відповідачами, тому позивач просить суд, основний борг та штрафні санкції стягнути солідарно з відповідачів.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 позов задоволено частково.

Рішення суду мотивовано тим, що СГ підприємство «Садове» не поставило до 10.09.2020 позивачу 760 т зерна ячменю 3 класу, чим порушило взяті на себе зобов`язання за договором поставки. Відповідач 1, несумлінно та необачно віднісся до виконання договору, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача. За наслідками невиконання договору відповідач 1 зобов`язаний повернути позивачу попередню оплату у сумі 2 280 000,00 грн.. При поверненні суми попередньої оплати повинен сплатити курсову різницю, пеню, штраф та річні.

Поряд з цим, оскільки між сторонами наявні договірні відносини з поруки, за якими Відповідач-2 взяв на себе зобов`язання з виконання зобов`язань Відповідача-1 у випадку їх невиконання за договором поставки, Відповідачі є солідарними боржниками.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, суд першої інстанції зазначив про його помилковість, здійснив власний та задовольнив позов частково в цій частині.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, СГ підприємство «Садове» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати прийняти нове, яким відмовити в задоволенні цих вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд, надаючи оцінку установлених обставин та норм діючого законодавства щодо відповідальності за невиконання зобов`язання з поставки, всупереч п.5 ч. 4 ст. 238 ГПК України, не надав мотивованої оцінки аргументу відповідача 1 щодо відсутності підстав для нарахування неустойки (пені), з огляду на п. п. 4.3., 4.3.1., 6.3. Договору.

На думку апелянта, суд не звернув увагу, що в позовній заяві не міститься норм законодавства, які б регулювали стягнення курсової різниці по зобов`язанню яке виражене у грошовій одиниці України - гривні, без визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті.

Скаржник зазначає, що суд не звернув увагу та не надав належної оцінки листу від 01.09.2020 №58, яким ПСП «Садове» ще у вересні 2020 року повідомило позивача про наявність несприятливих погодних умов, та в додатках до листа надало усі наявні на той час підтверджуючі документи.

У зв`язку з цим, висновок суду про те, що відповідач 1 знав про наявність форс-мажорних обставин задовго до самого факту повідомлення про це позивача та не повідомив останнього, не відповідає фактичними обставинам справи.

11.10.2021 до апеляційного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

19.10.2021 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

20.10.2021 в судовому засіданні судова колегія розглянула вказане клопотання та задовольнила його, ухвалила відкласти розгляд справи на 11.11.2021.

11.11.2021 представник відповідача 1 в судовому засіданні надав пояснення якими підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити останню, рішення господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2021 надала пояснення, в яких заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія 11.11.2021 оголосила перерву в судовому засіданні до 17.11.2021.

Представник ОСОБА_1 в судові засідання 11.11.2021 та 17.11.2021 не з`являвся, хоча належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду справи, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. ст. 42, 46 ГПК України, не скористався.

Проте, така неявка представника відповідача 2 не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, явка представників сторін судом не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що всі сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача 2.

В судовому засіданні 17.11.2021 представник відповідача 1 просив суд, апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду - скасувати.

Представник позивача 17.11.2021 в судовому засідання просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2019 між Підприємством та Приватним акціонерним товариством «Українська Акціонерна Страхова Компанія АСКА» укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №3465566.

21.01.2020 між Товариством (покупець) та Підприємством (постачальник) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №ЗРН0023Я-Ф, за умовами якого, постачальник у визначений сторонами строк поставляє покупцю сільськогосподарську продукцію українського походження - зерно ячменю третього класу (далі товар); одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 760,00. Покупець зобов`язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його (п.1.1. Договору).

Строк поставки по 10.09.2020 включно (п. 1.2. договору з врахуванням додаткової угоди №1 від 01.09.2020 до Договору поставки від 21.01.2020.).

Пунктами 3.1., 3.1.1. договору визначено що попередня оплата товару здійснюється за умови прийняття страховою компанією майбутнього врожаю на страхування згідно договору комплексного страхування із розрахунку ціни одиниці виміру Товару (станом на момент укладення договору), яка складає 2 500,00 грн. за одиницю виміру товару без ПДВ.

Загальна сума попередньої оплати за товар становить 2 280 000,00 грн. з ПДВ.

У разі збільшення курсу долара США по відношенню до гривні більш ніж на 5 % з дня одержання попередньої оплати до дня її повернення у випадку невиконання умов договору щодо поставки, Постачальник зобов`язаний сплатити курсову різницю, яка обраховується за формулою: КР = (ПО/Курс1) - (ПО/Курс2) х Курс2; де ПО - сума попередньої оплати за недопоставлений товар, Курс1 - офіційний курс долара США до гривні на момент здійснення передоплати, Курс2 - офіційний курс долара США до гривні на момент виставлення вимоги (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 5.4. Договору постачальник зобов`язаний укласти зі страховою компанією договір добровільного страхування та/або договір комплексного страхування, умовами яких буде передбачено, що Вигодонабувачем є Покупець.

Пунктом 5.6. Договору сторони узгодили, що у разі настання страхового випадку та отримання Покупцем страхової виплати у строк до 01.09.2020 сторонами укладається додаткова угода щодо зміни кількості товару, який підлягає поставці, або поверненню попередньої оплати.

У разі, якщо отримана сума страхового відшкодування менша ніж попередня оплата, Постачальник зобов`язується повернути залишок непокритої попередньої оплати з урахуванням відповідних штрафних санкцій (пункт 5.7. Договору).

Згідно з п. 6.3. Договору у випадку поставки товару з порушенням строку, встановленого пунктом 1.2., Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю неустойку у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення; у разі непоставки товару протягом 30 календарних днів з дати, визначеної в пункті 1.2, Постачальник зобов`язаний здійснити розрахунки з Покупцем у відповідності до пункту 4.3. Договору.

Відповідно до п.п. 7.1. -7.3. Договору сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання зобов`язань, якщо воно сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умови, що сторона, яка зазнала їх дії, доведе вжиття усіх належних заходів для уникнення таких обставин та їх наслідків. Під форс-мажорними обставинами сторони розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, які вникли після укладення договору та об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань. Дія форс-мажорних обставин може бути викликана: винятковими погодними умовами і стихійними лихами (ураган, буревій, сильний шторм, циклон, торнадо, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, пожежа, посуха, блискавка, просідання і зсув ґрунту, епідемія); непередбачуваними діями/бездіяльністю іншої сторони, які відбуваються незалежно від волі і бажання сторін договору (страйк, локаут, дія суспільного/іноземного ворога, загроза війни, оголошена війна, збройний конфлікт, військові дії, військове вторгнення, введення комендантської години, суспільні безлади, терористичний акт, диверсії, піратство, блокада, революція, масові заворушення, загальна військова мобілізація, протиправні дії третіх осіб, аварія, вибух, примусове вилучення).

Неповідомлення/несвоєчасне повідомлення стороною про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на такі обставини. У разі існування форс-мажорних обставин понад 1 місяць, будь-яка сторона вправі в односторонньому порядку відмовитися від договору (п.п. 7.5., 7.6. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладення (п. 9.2. Договору).

21.01.2020 між ОСОБА_1 (поручитель), Товариством (кредитор) та Підприємством (Боржник) було укладено договір поруки №59-П, за умовами якого поручитель зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання боржником зобов`язань за договором, укладеним між кредитором та боржником (далі договір поруки).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно суми попередньої оплати, судова колегія зазначає наступне.

На виконання умов Договору 21.01.2020 Товариство в якості попередньої оплати перераховало Підприємству 2 280 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №733076 від 11.02.2020 (т.1, а.с. 57), проте, Підприємство свої зобов`язання щодо поставки товару не виконало, суму попередньої оплати Товариству не повернуло.

Згідно з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 267 ГК України визначає, що строки поставки встановлюються сторонами у договорі.

Поряд з цим, за змістом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати або передання оплаченого товару.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, відповідач 1 поставку товару не здійснив та попередню оплату за товар не повернув позивачу, а також те, що Підприємство визнало позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 280 000, 00 грн. (т.1, а.с. 121), судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов в цій частині.

Стосовно позовних вимог про солідарне стягнення пені (1 333 800,00 грн.).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Визначення «форс-мажору» надається у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (далі Закон).

Частиною 2 ст. 14-1 Закону визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо) викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Визначальними ознаками форс-мажору є надзвичайність їх характеру, невідворотність, незалежність від волі учасників господарських (цивільних) відносин, а також те, що їх дія унеможливлює виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому з огляду на зміст ч. 2 ст. 218 ГК України на сторону, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань, покладено обов`язок доведення не тільки факту настання таких обставин, а й факту того, що зазначені обставини є форс-мажором саме для даного (конкретного) зобов`язання, наслідком дії яких є неможливість виконання стороною зазначеного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство свої зобов`язання щодо поставки товару не виконало.

Разом з тим зі Сертифікату № 6500-20-1720 про форс-мажорні обставини Торгово-промисловою палатою України від 23.10.2020 вбачається що в наслідок складаних погодних умов обумовлених сильними заморозками у повітрі та на поверхні ґрунту, різкими коливаннями денних та нічних температур, нестачею продуктивних опадів, ґрунтової та повітряної посухи, призвело до загибелі с/г культур на території Підприємства. Визнано, що ситуація на території відповідача 1 вважається надзвичайною природного характеру (т.1, а.с. 137).

Вказаним Сертифікатом Торгово-промисловою палатою України зазначено, що дія форс-мажорних обставин настала 01.03.2020 та закінчилась 30.04.2020.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок зазначених обставин, посіви озимого ячменю Підприємства визнано згиблими від заморозків та засухи на площі 107,11 га та 105,59 га ( 70%).

Матеріалами справи підтверджено, що вказані обставини є форс-мажором саме для зобов`язання за укладеним з між Підприємством та Товариством договором.

З огляду на вищевикладені обставини, а також специфіку спірного товару, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача1 від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Щодо строків звернення відповідача 1 до Товариства з відповідним про форс-можоні обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини зобов`язана не пізніше 10 робочих днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Сторона зобов`язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким посвідчене настання таких обставин та строк їх дії (п. 7.4. Договору).

Торгово-промисловою палатою України сертифікат про підтвердження настання для Підприємства форс-мажорних обставин було видано 23.10.2020.

Протягом 3 днів з дати отримання вказаного Сертифікату від 23.10.2020 Підприємство повідомило Товариство 26.10.2020 про форс-мажорні обставини (т.1,а.с. 138).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що Підприємством підтверджено факт настання форс-мажорних обставин, дія яких у березні-квітні 2020 року унеможливила виконання договірних зобов`язань за договором, а також факт своєчасного повідомлення у відповідності до п. 7.4. договору про настання цих обставин, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків у вигляді стягнення неустойки (на підставі п. 6.3. договору) відсутні, у зв`язку з цим, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню.

Щодо позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів відсотки за користування чужими грошовими коштами (652 367,75 грн.), штраф у розмірі 25 % від суми передоплати (570 000,00 грн.) та курсову різницю (333 074,96 грн.) на підставі п.п.4.3.1., 4.4 договору колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство суму попередньої оплати позивачу не перерахувало.

У разі повного невиконання Постачальником своїх зобов`язань Покупець має право відмовитися від виконання зобов`язань. При цьому Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю на підставі письмової вимоги всі перераховані кошти, у тому числі проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 % річних за період з дня одержання попередньої оплати до дня її повернення, та штраф у розмірі 25 % від суми попередньої оплати (п. 4.3.1 Договору).

Судовою колегією встановлено, що нараховані позивачем проценти річних за користування чужими грошовими коштами фактично є процентами, сплата яких передбачена статтею 625 ЦК України, адже вказана стаття ЦК України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами. Так, норми частини 2 цієї статті надають можливість сторонам у договорі самостійно визначати інший розмір процентів річних за користування чужими грошовими коштами, ніж той який встановлений в ній (тобто 3 %).

Сторони у даній справі у договорі поставки визначили, що розмір процентів річних становить 30 %, а тому встановлення саме такого розміру не суперечить вказаним правовим положенням.

При розрахунку річних у сумі 652 367,75 грн. Позивач взяв за основу період нарахування з 14.02.2020 по 27.01.2021, однак господарським судом було вірно враховано, що за змістом наведеного пункту 4.3.1. договору поставки проценти підлягають обрахунку починаючи «з дня одержання попередньої оплати», а отже правильним періодом нарахування є період з 15.02.2020 по 27.01.2021. У зв`язку з цим, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок річних, який судова колегія перевірила та встановила, що розрахунок є арифметично та методологічно вірним, оскільки при перерахунку суми співпали. Отже, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині в розмірі 650 498,90 грн.

Також, враховуючи п. 4.4. договору та те, що в період з 15.02.2020 по 16.09.2020 курс долара по відношенню до гривні збільшився більш ніж на 5%, а також принцип диспозитивності, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів 333 074,96 грн., як суми курсової різниці, яка заявлена Товариством у позові.

Щодо вимоги позивача солідарно стягнути з відповідачів 570 000,00 грн. штрафу у розмірі 25 % від суми передоплати колегія суддів, зазначає, що враховуючи вищевикладені обставини справи, в даному випадку існують обставини, за яких можливе зменшення зазначеної суми штрафу на 90%, з огляду на наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія зазначає, що позивачем правомірно нараховано до солідарного стягнення з відповідачів штраф у розмірі 25 % від суми передоплати.

Разом з тим, судова колегія враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених покупцем збитків чи додаткових витрат через неналежне виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

Судовою колегією враховується, що на користь позивача стягується 650 498,90 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 333 074,96 грн. курсової різниці.

Також враховується, що відповідач 1 є сільськогосподарським підприємством, його діяльність носить сезонний характер та є ризикованою.

Тому користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, з метою дотримання принципу розумного балансу між інтересами сторін, судова колегія вважає за можливе зменшити розмір вказаного штрафу на 90%, у зв`язку з чим сума, що підлягає стягненню складає 57 000,00 грн. (570 000,00 грн. - 90%)

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене та повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області підлягає скасуванню в частині солідарного стягнення з відповідачів пені, із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову та зміні в частині стягнення штрафу у розмірі 25 % від суми передоплати згідно п. 4.3.1. договору.

Судові витрати покладаються на сторін, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідачів повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 288 ГПК України,

апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 скасувати частково, викласти пункти 2, 3, 4 його резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

2 280 000,00 грн. - основного боргу;

650 498,90 грн. - 30 відсотків за користування чужими грошовими коштами;

57 000,00 грн. - штрафу у розмірі 25 % від суми передоплати;

333 074,96 грн. курсової різниці.

Стягнути солідарно з Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» 57 502,66 грн. витрат по сплаті судового збору».

В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 05.07.2021 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Садове» 16 787,19 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази, із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.11.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Колоколов С.І.

Разюк Г.П.