Справа №2- 916/10 р.    

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  29 грудня  2010 року  Чорноморський районний   суд Автономної  Республіки  Крим  

у складі: головуючого   судді -  Єрохіної І.В.    

при  секретарі           -  Рудай Д.С..  

  розглянувши  у відкритому   судовому засіданні у смт. Чорноморське цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2. ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним,  

ВСТАНОВИВ:  

      ОСОБА_1  звернулася до суду із зазначеним позовом , мотивуючи свої вимоги тим, що вона знаходилась  з ОСОБА_4 в  зареєстрованому шлюбі з 29.09.1978 року. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. В  період зареєстрованого шлюбу із ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 03.06.1992 року був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1. Зазначений будинок був зареєстрований за її чоловіком ОСОБА_4 Вона своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, але їй стало відомо, що ОСОБА_4 залишив заповіт на ім’я відповідачки ОСОБА_3, що позбавляє її можливості  оформити спадщину. Вважає,  заповіт недійсним, оскільки  спадкодавець ніколи не виказував намірів щодо складання заповіту, завжди говорив, що будинок залишиться дітям, у чоловіка не було жодних підстав розпорядитися спадком на користь інших осіб. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 часто приїжджала до ОСОБА_4, споювала його, привозила спиртні напої, залишала гроші на спиртне. Чоловік став зловживати спиртними напоями. В день складення заповіту ОСОБА_4 находився в стані сп’яніння,  а тому, відповідачка ОСОБА_3 схилила його до укладення заповіту на свою користь, а також знаходилась поруч при укладенні заповіту, що є неприпустимим.  

У  судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та пояснили згідно до вищевикладеного.  Також позивачка додала, що останні п’ять років вона працює в м. Євпаторія, до дому в с. Медведево приїжджала раз на місяць, а відповідачка ОСОБА_3 користуючись її відсутністю стала споювати ОСОБА_4 та схилила його до складання заповіту на свою користь. Вважає, що складання заповіту не відповідає волі ОСОБА_4 та не було вільним. Підпис в заповіті зроблена ОСОБА_4 в нетверезому стані.  

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали, пояснили, що вона є рідною сестрою померлого ОСОБА_4, а позивачка протягом останніх 7 років не проживала разом з ОСОБА_4, не доглядала за ним, вони часто сварились, доньки виходили заміж, а його не позвали на весілля, доньки його не навідували,  це його дуже образило, тому він і склав заповіт на її користь. 06.05.2009 року брат приїхав до неї до дому в с. Кіровське, був тверезий та сказав, що склав заповіт на її користь та залишив копію заповіту. Брат з 2003 року проживав один, а тому вона приїжджала до нього, привозила одежу, продукти. Іноді він проживав у неї. Спиртне ніколи не привозила, це є домислами позивачки. Брат до останнього моменту працював, він помер на роботі.    

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та пояснила, що вона працювала секретарем Медведівської сільради з 2002 по 2010 роки. В 2009 році до неї прийшов ОСОБА_4 за консультацією по поводу складання заповіту, вона надала йому консультацію, розповіла які потрібні документи. На другий день вона знаходилась по справах в смт. Чорноморське, а коли повернулась на роботу, а це була друга половина дня, її під кабінетом чекав ОСОБА_4  Він був тверезий. ОСОБА_4 виявив волю щодо складання заповіту. Вона склала заповіт, при цьому ніхто не був присутній. Ніяких порушень з її боку не було. Вона вчиняла нотаріальні дії відповідно до вимог діючого законодавства. Раніше було не потрібно оформлення повноважень секретаря сільради щодо вчинення нотаріальних дій, але у зв’язку зі змінами в Закон «Про нотаріат» в 2008 році на неї були покладені обов’язки по вчиненню нотаріальних дій, що було зафіксовано у відповідному рішенні виконкому сільради.  

Суд, заслухавши сторони, їх представників та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.    

За правилами частини 3 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.  

Так, судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про одруження  НОМЕР_1 від 25.02.2010 року позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29.09.1978 року (а.с. 9). Шлюб не розривали, про що підтвердила позивачка, та не заперечували відповідачка ОСОБА_3  в судовому засіданні.    

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4  помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть НОМЕР_2 від 19.12. 2009 року (а.с.7). ОСОБА_4 залишив заповіт (а.с.8), згідно до якого він заповів все рухоме та нерухоме майно, яке буде належати йому на день смерті ОСОБА_3  

  Так, відповідно до ст. 1233, 1247 ЦК України, заповітом є особисте   розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, яке складається   у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, особисто підписується заповідачем  

Ст. 1236 ЦК передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у майбутньому.  

Згідно  зі ст..30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.  

Згідно  із ч.2 ст.. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна  мати необхідний  обсяг цивільної  дієздатності.    

Заповіт є одностороннім правочином. Тому до нього застосовуються загальні положення про правочин та положення про недійсність правочинів, встановлених ст.ст. 215-236 ЦК України.  

Згідно  зі ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в  момент вчинення  правочину стороною вимог, які встановлені  частинами  першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203  цього кодексу.  

Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який  дієздатна  фізична особа  вчинила  у момент , коли вона  не усвідомлювала  значення своїх дій  та (або) не могла  керувати  ним, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.  

Відповідно до ст. 1234 Цивільного кодексу України право на заповіт  має фізична особа з повною  цивільною  дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.    

Згідно з ч.1 ст. 1235 Цивільного кодексу України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.    

Зазначена норма  встановлює  право заповідача на свободу волевиявлення.    

Як зазначено у п.п.18,23 роз’яснень Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров’я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.  

Позивачка мотивує позов про визнання заповіту недійсним тим, що її чоловік не в повній мірі міг здійснювати  право на заповіт, оскільки зловживав спиртними напоями, тому заповів майно  а ні їй, а ні донькам, що не є природнім.  ОСОБА_4 ніколи не хворів, у нього не було підстав складати заповіт.  

Відповідно до ст.. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були допитані судом за клопотанням позивачки, пояснили суду, що проживали по  сусідству з ОСОБА_4, спілкувались з ним. Про складання заповіту їм нічого не відомо. Його дружина ОСОБА_1 працювала в м. Євпаторія, він ніколи не скаржився на відсутність дружини поруч. Іноді він випивав, але працював, ніколи не хворів. Вважали не природнім те, що він позбавив дружину та дочок спадку.  

Свідок ОСОБА_7 також пояснила, що дочки до ОСОБА_4 приїждали біля двох разів за останні пять років. Він говорив, що спадок після нього залишиться дітям. Дружина приїжджала до нього раз на місяць. Вона бачила, що до ОСОБА_4 приїжджала його сестра – ОСОБА_3, привозила якись сумки, що було в сумках вона не знає.  

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працювала разом з ОСОБА_4, він употребляв спиртні напої. Вона бачила біля сільської ради, що на початку травня 2009 року ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 заходили до сільради, він попривітався з нею,  було схоже на те, що ОСОБА_4 був випивши. При цьому вона не бачила в які приміщення та кабінети заходив ОСОБА_4  Вважає, що якщо він привітався з нею, то він знаходився в здоровому глузді.  Також вважала, що ОСОБА_4 поступив неправильно, не залишив спадок дружині та дочкам.  

Таким чином, позивачка на надала суду жодного доказу на підтвердження позовніх вимог щодо того, що ОСОБА_4 не усвідомлював значення своїх дій при укладенні заповіту, та це суперечило його волі.  

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими  особами, визначеними у ст. ст. 1251-1252 ЦК України.    

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про місцеве самоврядування», п.1, 2, 3, п.26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України № 22\5 від 25.08.1994 року, посадові особи виконавчих комітетів мають право вчиняти нотаріальні дії у населених пунктах де немає нотаріусів.  

Стаття 37 Закону України «Про нотаріат» встановлює повноваження, щодо нотаріальних дій, які вчинюються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. Посвідчення заповітів може здійснюватися посадовими особами виконавчих комітетів тільки у разі, якщо немає в населеному пункті державного або приватного нотаріуса. Статтею 52 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами чи посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, реєструються в реєстрах нотаріальних дій. Форми реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах встановлюються МЮ України.  

Згідно з п.п. 2.1., 2.2.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 51\5 від 17.10.2000 року ( в редакції Наказу МЮУ №33\5 від 07.04.2005 року відомості про заповіти, посвідчені нотаріусами, посадовими та службовими особами, переліченими в ст.ст. 1251, 1252 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про нотаріат", спадкові договори, спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину підлягають обов'язковому внесенню до Спадкового реєстру. Про заповіти та спадкові договори Реєстратором до Спадкового реєстру вносяться відомості, передбачені п.п. 2.2.1-2.2.2 цього Положення, включаючи дату та місце посвідчення заповіту. Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 13.05.2009 року здійснено реєстрацію заповіту ОСОБА_4 від 05.05.2009 року, реєстровий номер 21 (а.с. 69).  

Згідно зі ст. ст. 1248, 1253 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.  

Секретар Медведівської сільської ради ОСОБА_2 мала право посвідчувати заповіт, оскільки у с. Медведеве Чорноморського району відсутній нотаріус. Відповідно до рішення № 77 від 20.11.2008 року виконкому Медведівської сільради на секретаря Медведівської сільради були покладені обовязки щодо вчинення нотаріальних дій в межах повноважень ст. 37 Закону України «Про нотаріат» (а.с. 31). Це підтверджується також протоколом № 11 від 20.11.2008 року засідання виконкому Медведівської сільради (а.с. 70-72). Дані документи завірені належним чином, не довіряти цим документам у суду не має підстав.  

Як вбачається із тексту заповіту – всі загальні вимоги до його змісту були виконані, а саме: він складений   у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, він особисто підписаний заповідачем та посвідчений посадовою особою (а.с.8).      

У зв’язку з чим, доводи позивача та його представника про те, що заповіт був складений в порушення вимог ст.1247-1257   ЦК України суд вважає такими, що не відповідають дійсності.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 10, 11, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. ст.ст. 203, 215, 1251, 1257 ЦК України,  суд, -    

  В И Р І Ш И В  :  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним –   залишити без задоволення   .  

  Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Чорноморський районний суд  в 10 – денний строк з дня проголошення рішення.    

    Головуючий судя                                                                                                               Єрохіна І.В.