Справа № 2004/2 - а-100/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

     20 січня  2011 р.   

Суддя Богодухівського  районного суду Харківської області Шалімов Д.В., розглянувши в порядку письмового  провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі про перерахунок пенсії та додаткової пенсії за шкоду в розмірах, встановлених законодавством України, -   

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  про перерахунок пенсії та додаткової пенсії за шкоду в розмірах, встановлених законодавством України , в якому він просить: визнати діяльність відповідача незаконною, зобов»язати  провести з 19.07.2010 року перерахунок призначень та нарахувань до виплат державної пенсії в мінімальному об»ємі у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком , виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати, зобов»язати відповідача в подальшому здійснювати виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду в розмірі згідно діючого законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за рішенням МСЕК є інвалідом II групи –безстроково та  віднесений до 1-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.   

Позивач вказав, що за цих підстав відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали «внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на отримання державної пенсії, розмір якої у відповідності до ч. 4 ст. 54 вказаного закону повинен бути не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір якої у відповідності до ст. 50 того ж закону, повинен складати -75 % мінімальної пенсії за віком.   

Призначає, нараховує та виплачує позивачу державну та додаткову пенсії відповідач у цій справі - Управління Пенсійного Фонду України в Богодухівському районі Харківської області .   

Позивач зазначає, що при призначенні та нарахуванні належних позивачу пенсійних виплат та при визначенні обсягу його прав на їх розмір всупереч п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України відповідач керується не законами, а лише підзаконними нормативно-правовими актами, і тому державна пенсія і додаткова пенсія призначається і нараховується позивачу відповідачем довгий час в набагато меншому розмірі, аніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що позивач звертав увагу відповідача в своєму зверненні, на яке отримав відмову у проведенні перерахунку та повідомлення, що нарахування проводиться правильно на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 530 від 28.05.2008 року їх зверненнях. При цьому, на думку позивача, відповідачем не були прийняті до уваги такі обставини: право позивача на отримання державної та додаткової   пенсій передбачене ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України    Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»; згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»мінімальний розмір пенсії за віком також визначається виключно законами України, а не постановами Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач.   

Розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування»встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідач надав суду заперечення, згідно якого позовні вимоги позивача не визнає з наступних підстав: - позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія  призначена відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Частиною 5 ст. 54 вище зазначеного Закону передбачено, що порядок обчислення пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою КМУ від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», тому немає підстав для проведення позивачу зазначеного перерахунку. Також відповідачем зазначено, що позивач не може просити здійснення пенсійних виплат на майбутнє, оскільки в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають лише порушені права.

У відповідності до п.2  ч.1 ст.183-2 КАС України справу вирішено судом на підставі наявних у справі матеріалів і доказів, в порядку скороченого провадження, передбаченого  п.2  ч.1 ст.183-2 КАС України, згідно якої скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення , надання , одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат , доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розгляд та вирішення даної справи на підставі наявних в ній доказів.   

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає  частковому задоволенню, виходячи з наступного.   

Судом встановлено, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та згідно з висновком МСЕК є інвалідом другої групи, що підтверджується наявним в матеріалах справи   посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи  серії А№ НОМЕР_1 від 22.12.1992 року, вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи  та довідкою до акта огляду МСЕК  серії ХАР -08 № 017597.  

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.   

Соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».   

Статтею 54 Закону №796, яка діяла до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»№ 107-УІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року, передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.   

Відповідно до ст.50 Закону №796 особам, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.   

За таких обставин правильним та таким, що відповідають Закону №796, є те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.   

Наявність у позивача такого права є визначальним для вирішення вказаного спору,       крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).   

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.   

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.   

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України №796, а не Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.   

Також є обґрунтованим не прийняття до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 Закону №796, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.   

Зі ст.ст.50, 54 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.   

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.   

З огляду на вищевикладене обґрунтованим буде не прийняття до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50, 54 Закону №796.   

Відповідно до ч.3 ст.67 Закону №796, яка набрала чинності 31.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.   

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.   

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму   для   осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.   

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.   

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що відмова відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є незаконною.   

Суд вважає необхідним зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з  19.07.2010 року по 20.01.2011 року з урахуванням раніше проведених виплат.

      Крім того, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що позивач просить суд призначити йому до послідуючої виплати державну пенсію з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду спричинену здоров”ю з розрахунку 75% мінімальних пенсій за віком, виходячи виключно з законодавчо встановленого розміру мінімальної пенсії за віком. В цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки немає підстав вважати, що права позивача будуть порушені відповідачем у майбутньому.

     Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та законними, а позов підлягає частковому задоволенню.   

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007р. по справі «Про соціальні гарантії громадян»та керуючись ст.ст. 9, 11, 99, 100,128, 159, 160,161 КАС України, суд,-   

ПОСТАНОВИВ:   

Позовну заяву  ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі про перерахунок пенсії та додаткової пенсії за шкоду в розмірах, встановлених законодавством України  –задовольнити частково.   

Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю.  

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в  Богодухівському районі здійснити перерахунок та виплату недорахованої державної пенсії ОСОБА_1, виходячи з розміру належної до сплати: основної щомісячної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку мінімальної  пенсії за віком визначеної ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч. 4 ст. 54 , ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 19.07.2010 року по 20.01.2010 року з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог –відмовити.

         На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду через Богодухівський районний суд  Харківської області  протягом 10 днів з дня отримання постанови.   

Суддя